Воспитание и развитие личности

ОСНОВИ ПРАВИЛЬНОГО ВИХОВАННЯ. Частина 5: Різноманітність.

Дмитрий Гак | 15 Окт, 22 | Виховання та розвиток особистості

Різні образи. Всім відомо, що діти як губки вбирають будь-яку інформацію. Тому завдання батьків – дати максимально різноманітну інформацію про життя. У ранньому дитинстві цим інструментом є казки. Не слід недооцінювати силу цього виховного засобу. Читайте більше казок. Коли дитина підросте, потрібно постаратися показати їй реальне життя з усіх позитивних сторін з урахуванням здатності дитини до сприйняття. Спектр по можливості має бути максимально широким. Це формуватиме правильний світогляд і реальний образ картини світу. Що в результаті позначиться на свободі, про яку я писав раніше. І найголовніше – викличе початковий інтерес. Якась область життя однозначно знайде відгук у глибині душі, а може й декілька одразу. І тут важливо не пропустити цей момент, а допомогти цей інтерес перевести у бажання, а далі намір діяти у цьому напрямі. Якщо все зроблено правильно, вам ніколи не доведеться працювати з таким модним словом, як «мотивація». Тому що сучасна (зовнішня) мотивація це штучне створення стимулу для будь-яких дій. А якщо копнути трохи глибше, то дій, яких насправді дитина (або доросла людина) підсвідомо не хоче виконувати. Справжнє бажання ніколи не потребує додаткової мотивації. У наш час цьому питанню, на жаль, не приділяється достатньо уваги з боку батьків, і причини очевидні. Інформації задосить і наукових термінів від «сертифікованих» психологів хоч греблю гати, але що робити на практиці, коли всі ці «олімпійські» теоретичні складні знання потрібно перевести в просту практичну дію, ніхто поняття не має.

Деякі любителі пускати пилюку в очі складними науковими термінами, звинувачують мене в примітивізмі та поверховості. Не порушуватиму їх очікування і наведу примітивний приклад для створення простого образу з метою кращого засвоєння інформації. Отже, спектр пізнаваної інформації у міської сучасної дитини, якщо сказати мізерний, то це взагалі нічого не сказати, за всієї її доступності та різноманіття. Весь світ дитини обмежується стінами квартири та гаджетом під носом. Так вбивається бажання та потяг до знань. Тобто не розвивається розум. Але це півбіди. Друга частина трагедії – це непроживання та невідчуття практичних життєвих ситуацій. «Просунуті» батьки розв’язують це питання шляхом запихання дитини на курси, що розвивають, всупереч бажанню дитини, а задовольняючи при цьому свої проекції та очікування. А так, вбиваються бажання пробувати та діяти. Іншими словами – воля. А, як відомо, Бог дав людині дві найвищі духовні якості (за своєю подобою) – це розум і волю. І не даючи можливості розвиватися правильно, можна докорінно знищити божественний початок в дитині. Ось і настав час довгоочікуваного прикладу: якщо порівняти 8-річну сільську дитину або жителя маленького міста з таким же представником мегаполісу, то різницю в поведінці можна побачити неозброєним поглядом. В чому причина? Відповідь очевидна і примітивна до непристойності. В умовах життя. У свої 8 років середньостатистичний пацан має величезний життєвий досвід (уміє лазити по деревах, по дахах, пробував зелені абрикоси та відчув усі наслідки, а також смолу, є досвід торгівлі бабусиною шовковицею чи вишнею на базарі, вміє зробити та стріляти з рогатки і не тільки, функціонально точно використовує горезвісний подорожник і вміє ще багато чого), чим абсолютно не може похвалитися восьмирічний хлопчик із великого міста. Я не закликаю всіх жити у селі, але якщо ви хочете правильного розвитку дитини, треба постаратися створити для цього необхідні умови. Ці умови повинні забезпечити виховання якомога більшої кількості почуттів (що дозволяють чути себе) та точності їх вираження. Саме тут криється причина свободи чи несвободи, про яку були два останніх пости.

Також хочу нагадати про той обов’язок перед дитиною, якого зобов’язані дотримуватись батьки при правильному вихованні. Ім’я цьому обов’язку — це уважність до життя та інтересів своєї дитини. Тут також треба пам’ятати, що Людину від тварини відрізняє здатність ВІДРІЗНЯТИ. Що знадобиться, коли розрізнятимете справжній інтерес дитини, від хибного, заснованого лише на отриманні позитивних емоцій.

ІСТИНА СВОБОДА

Дмитрий Гак | 8 Окт, 22 | Виховання та розвиток особистості, Тільки для людей, які думають

(продовження минулого посту)

«Є люди – і вони по-різному прикладають своє серце до днів життя» – Юрій Власов.

Існує таке поняття як «зріла душа» і більшості це ні про що не говорить, але, на мій погляд, це пов’язане з істинною свободою Людини. І ось моя аргументація з цього приводу. Комусь «суджено» прожити життя примітивно, заповнюючи інстинктивні потреби у фізичній їжі (а є задоволення від їжі для розуму (книги, інформація), інтелектуальної діяльності головного мозку), фізичному задоволенні (а є від морального, мистецтва, творчості) і фізичному продовженні роду (а є задоволення від твоєї спадщини (твір, справа, підприємство, споруда тощо), при цьому відчуваючи звичайні та загальнодоступні фарби, не відчуваючи відтінків. Простими словами, світ для такої людини чорно-білий). А комусь цього мало, у нього є внутрішнє прагнення до зростання, і він шукає, не заспокоюється і шукає… Розвивається, у нього розплющуються очі на багато життєвих ситуацій і він інакше їх проживає і відчуває ширшу гаму почуттів та душевних переживань. Більш тонко відчуває цей світ, і я не можу сказати, що це приносить тільки радість і щастя, тому що загострене сприйняття «хорошого» також діє на душу, як і «погане». А так як у колективному несвідомому ситуацій і вчинків людей набагато більше «поганих», ніж «хороших», то бачачи усе це, чуйна душа перебуває у постійному пеклі. Деякі не витримують і починають пити, щоб забути або божеволіють, деякі тікають від усього цього бруду, наприклад, в монастир або ще якісь місця усамітнення, деякі знаходять у собі сили боротися, але тут є небезпека. Вступаючи в боротьбу, потрібно грати за існуючими правилами, а це означає, вступити в цей бруд і забруднити свою душу, тобто огрубити її і вже не так чуйно все сприймати або душа залишається на тому ж рівні, але виробляються соціальні (пристосувальницькі) навички, необхідні для боротьби і тоді ця людина перетворюється на монстра. І той і інший варіант ще більше роздирає душу на частини. І в кожному конкретному випадку людина робить вибір (усвідомлено чи ні), у якого завжди є наслідки. І це краще розуміти, аніж жити в ілюзії.

Адже, що таке ілюзія у найпростішому розумінні? Це власноруч створена зона комфорту як на фізичному, так і духовному рівні, часто неусвідомлено. Мозок людини прагне до примітивізму, душа до черствості по відношенню до реальності (навколишньої дійсності, включаючи інших людей, навіть близьких родичів). Примітивізм має на увазі замкнутість на самому собі, що є основою егоїзму, який у свою чергу заснований на безмежній любові до себе. Думаю, багатьом буде цікаво дізнатися, що головна властивість сатани – всепоглинаюча любов до себе. А друга властивість – все замкнути на собі, нікому не залишити свободи та захопити абсолютну владу. Дещо відхиляючись від теми посту (але не від контексту циклу статей), виникає питання. Чи не це відбувається масово у питаннях виховання дітей у сучасних умовах (дуже боляче на те схоже)? Про що я писав у минулому пості і до чого НЕУСВІДОМЛЕНО прагне досить велика кількість батьків.

Є такі люди, які грають за своїми правилами. Їх часто називають диваками та іншими словами, оскільки не розуміють справжнє прагнення душі. Вони ніби живуть у цьому бруді, але відсторонено і в той же час, слідуючи поклику своєї душі, продовжують творити. Тільки таким зрілим душам по-справжньому доступна свобода. Свобода самовираження, самовизначення та самореалізації своєї особистої програми (призначення). Дійти такого рівня під силу кожному з нас. Треба лише йти у правильному напрямку. Істинна Людина повинна прагнути знань, тому що це єдиний шлях відчути свободу, яка виражається в постійному духовному зростанні.

Завершити цей пост (так само як і почав) хочу цитатою істинної Людини – Юрія Власова: «Людина може бути байдужою до музики, живопису чи віршів, але людина байдужа взагалі до мистецтва – небезпечна. Ніщо так не агресивно і самовдоволено, як обмеженість (несвобода).

ОСНОВИ ПРАВИЛЬНОГО ВИХОВАННЯ. Частина 4: Почуття волі

Дмитрий Гак | 24 Сен, 22 | Виховання та розвиток особистості

Зовсім недавно з цього приводу побачив висловлювання однієї мудрої шкільної вчительки і мені дуже сподобався вираз цього педагога: «Перш ніж давати людям свободу, треба навчити нею користуватися». І цьому треба вивчати з дитинства. Але обов’язковою умовою є не плутати це поняття зі свавіллям. Свобода передбачає відповідальність за свої дії, чого абсолютно не можна знайти у свавіллі через відсутність будь-яких кордонів.

Як і будь-яке почуття, почуття свободи також підлягає правильному вихованню. Насамперед батьки повинні створити вдома необхідні умови для формування цього найважливішого почуття. А виражатися у дитини це буде в наявності її особистих кордонів у сім’ї, коли є свій кут, своя кімната, свої інтереси, свої бажання тощо. До чого буде виявлено батьківську повагу. І це не для червоного слівця, а конкретний заклик до дії, життєва потреба. Наступною архіважливою умовою є дана батьками можливість практикуватися в цьому напрямку шляхом прийняття дитиною власних рішень і «розгрібання» їх наслідків і ось тут уже допомагати без моралі, типу «я ж тобі говорила», а також заохочувати бажання до правильної дії.

У зв’язку з обставинами, виникає дуже гостре питання, а скільки ж часу треба проводити з дитиною? Зараз на мене накинуться гіпертурботливі батьки і скажуть 24 на 7. Але це не виховання, а мука і себе і дитини. Впевнений, такі батьки здивуються, коли дізнаються, що дитина також може втомитися від вас, як і ви від неї. Тільки це висловлюватиметься абсолютно незрозуміло для вас. Але якщо ви уважно придивитеся до дитини та її поведінки, ви легко помітите, коли потрібно вимкнути «гіпертурботу». Для цього знадобиться нескладна дія, а саме, перевести справжню увагу з себе на дитину. Насправді кілька годин на день уваги до дитини цілком достатньо, щоб заповнити її потреби і свої обов’язки. Частину часу дитина обов’язково має бути надана сама собі. Але під вашим непомітним контролем.

Треба правильно розуміти, що контроль та управління – це не придушення. На превеликий жаль більшість виховних заходів зводиться до того, щоб дитина була зручною і досягається це шляхом підпорядкування дитини своїм бажанням. Ідеальним результатом такого виховання є формула: батько сказав – дитина виконала. Виробляється дуже небезпечна звичка бездумного підпорядкування. Така лінія виховання – це прямий шлях до формування та зміцнення почуття несвободи у дитини. І тут хочу навести цитату Олімпійського чемпіона з важкої атлетики – Юрія Власова: “Я переконаний у руйнівності бездумного підпорядкування. Хоче чи не хоче цього людина, але бездумне підпорядкування перетворює їх у носія зла, надію і опору зла, попри всі особисті переваги носія підпорядкованості, навіть гуманність і особисту порядність”.

Правильно виховане почуття свободи має призвести до розуміння двох, здавалося б, суперечливих моментів. Свобода соціальна (міжособистісні взаємовідносини та взаємодії) та свобода особиста (духовна). Перша свобода передбачає правильне користування нею в соціумі, як зазначала педагог на початку посту, жити за громадськими нормами та правилами, максимально комфортно (наскільки це можливо) співіснуючи і при цьому виконувати своє призначення на благо суспільства, тим самим покращуючи його та світ загалом. І друга, заснована на духовному зростанні, який у свою чергу передбачає порятунок від залежностей (оків розуму), пошуку себе (свого внутрішнього Я) та реалізації своєї особистої програми (свого призначення), а це неможливо без істинної свободи.

P.S. Про це у наступній статті.

ОСНОВИ ПРАВИЛЬНОГО ВИХОВАННЯ. Творення

Дмитрий Гак | 18 Сен, 22 | Виховання та розвиток особистості

Частина 3. Творення.

Щоб виховати творця, що приносить користь собі у житті та оточуючим, треба розпочати з першого правила. Не дозволяти дитині проводити багато часу вдома. Її треба привчати до соціального життя з дитинства. Прогулянки в колясці, ігри на дитячих майданчиках, дитячий садок, походи в гості та прийом гостей у себе тощо. Світ дитини не повинен обмежуватися стінами кімнати, він повинен бути набагато ширшим. Чим більше дитина перебуватиме вдома, тим більше вона замикатиметься в собі і житиме у своєму внутрішньому світі, у своїх ілюзіях, що не мають нічого спільного з реальним світом і навколишньою дійсністю.

Творення – це творчість зі знаком плюс і це теж треба правильно виховувати. Нагадаю, що дитина в ранньому віці виховується наслідуванням. Вгадайте, на кого вона дивиться насамперед і копіює не лише поведінку, а й звички? І якщо батьки кидають на життя досить похмуру тінь, ні про яке творення не може бути й мови. Тут знову доречно буде згадати Макаренка: «Творча праця абсолютно неможлива у тих людей, які до роботи підходять зі страхом, які бояться відчуття зусилля, бояться, так би мовити, трудового поту, які на кожному кроці тільки й роблять, що розмірковують, як би швидше позбутися роботи і почати щось інше. Це інше здається їм симпатичним, допоки вони за нього не взялися».

Чи багато батьків можуть показати дитині свої творчі успіхи? Привести до себе на роботу і показати результати свого творчого творення, тим самим показавши приклад і започаткувавши виховання цієї позитивної якості у дитини. На жаль, таких випадків не так багато і причина в основному, це людина, що збилася зі СВОГО шляху. Тому що свій шлях сповнений творчості і творення і це стосується абсолютно будь-якої праці, навіть шевця. Звідси випливає простий висновок. Насамперед, основні зусилля батькам треба докласти, щоб якнайшвидше знайти себе і свій шлях і почати бути творцем у житті. А формування цієї якості у дитини не змусить на себе довго чекати. А поки цього не сталося (у тих людей, хто шукає себе) треба вже сьогодні вчитися виявляти свій творчий потенціал у тій роботі, яка є зараз. Багато хто недооцінює важливість цього, мовляв, ось коли знайду свою справу, тоді творча енергія попре сама і все почне виходити само собою. Чи не почне. Потрібно вміти цю енергію переводити в практичне русло, на благо, інакше знака плюс не вийде. Для цього необхідно мати певні навички та вміння. Тому вчитися треба прямо зараз і в тій точці, де ви перебуваєте в даний момент.

Крім свого особистого прикладу (основного), існує потужний інструмент як для дітей, так і для дорослих для виховання цієї цінної якості та ім’я йому – спорт. В черговий раз прошу не плутати і розуміти різницю між спортом і цим способом життя та фізкультурою чи фітнесом, де стоять зовсім інші цілі та часто протилежні. На підтвердження своєї думки наведу висловлювання на цю тему найсильнішої людини планети (свого часу) – Юрія Власова. Великий спорт – одна з форм пізнання. Для самого спортсмена тренування – це процес нескінченного оновлення і перетворення та насамперед виховання почуттів. Пройшовши цю школу успішно, людина стає по-справжньому готова до життя та її випробувань, а значить вона стає творцем!

ОСНОВИ ПРАВИЛЬНОГО ВИХОВАННЯ. Гра

Дмитрий Гак | 10 Сен, 22 | Виховання та розвиток особистості

Частина 2. (Гра)

Скільки батьків організовують ігри для своїх дітей? А скільки цими іграми керують?

Адже гра має важливе значення в житті дитини. Яка дитина у грі, так вона і працюватиме. Тому виховання майбутнього діяча відбувається насамперед у грі. Макаренко писав: «Для того, щоб керувати грою дитини та виховувати її у грі, батьки повинні добре подумати над питанням про те, що таке гра і чим вона відрізняється від роботи. Якщо батьки не подумають над цим питанням, не розберуться в ньому як слід, вони не зможуть керувати дитиною і будуть губитися в кожному окремому випадку, швидше псувати дитину, ніж виховувати».

Слід знати, що гра проходить кілька стадій розвитку, й у кожної стадії потрібен особливий метод керівництва. Перша стадія – час кімнатної гри, час іграшки. Іграшки бувають наступних видів: іграшка готова (машинка), напівготова іграшка (розбірні моделі), іграшка-матеріал (пластилін). Друга стадія – це спільна гра з іншими дітьми (дитячий майданчик, дитячий садок). Третя стадія – спільна гра-діяльність групи, коли дитина частина колективу (школа, спортивна секція). На всіх трьох стадіях розвитку гри вплив батьків має велике значення. І розподіляється так – перша стадія перебуває під повним контролем і управлінням батьків, друга – від батьків потрібна, передусім, увага, оскільки контроль і управління починають ставати більш слабшими. На третій стадії керівництво грою не перебуває у руках батьків, воно передано шкільній чи спортивній організації, але в батьків залишаються великі можливості для правильного впливу на характер дитини.

Докладніше зупинимося на першій стадії. Завдання батьків такі: щоб дитина дійсно грала, складала, будувала, комбінувала; щоб не бігла від одного завдання до іншого, не закінчивши першого; щоб кожну іграшку дитина берегла, зберігала і правильно ставилася до неї. У іграшковому царстві завжди має бути повний порядок, повинно проводитися прибирання.

Треба вміти організувати та захопити грою свою дитину. Це дуже важливо, саме тут лежать витоки формування правильних бажань. Не менш важливим моментом на стадії розвитку дитини є допомога в реалізації цих бажань. Ще раз хочу наголосити, не дати готовий результат, а саме допомогти досягти його. Батьки тут виступають у ролі помічника, а не улагоджувача дитячих примх. Як я вже писав раніше у своїх статтях, бажання потрібно виховувати, особливо якщо ви хочете, щоб у дитини виникали правильні бажання. В іншому випадку, якщо ви цього не робитимете, то ви розриваєте зв’язок дитини з собою. Роблячи це постійно (не даючи їй те, що вона хоче і це не про іграшку), ви остаточно переконаєте свою дитину в непотрібності її бажань. Відбувається класичне знецінення людини (не формується повага і любов до себе, на корені знищується почуття власної гідності, не розвивається воля і багато чого відбувається «цікавого») і, зрештою, дитина, стаючи підлітком, повністю втрачає себе. До цього віку вона повністю розучується хотіти.

Другою небезпекою в цьому випадку є те, що така дитина (підліток), яка не навчилася «виконувати» свої бажання, виконуватиме чужі. І в умілих руках буде заручником такої несвободи тривалий час. І ще зовсім невідомо, чи виникнуть умови у подальшому житті, за яких станеться потрібний імпульс. Запобіжником, щоб уникнути трагедії, є справжня турбота про дитину, шляхом правильного виховання її в ранньому дитинстві та справжня турбота про її майбутнє.

P.S. У доросле життя дитина повинна увійти підготовленою і початок цієї підготовки – гра!

ОСНОВИ ПРАВИЛЬНОГО ВИХОВАННЯ

Дмитрий Гак | 3 Сен, 22 | Виховання та розвиток особистості, Педагогіка у спорті, Тільки для людей, які думають

Частина 1

Почати цю статтю хочу з цитати видатного письменника, педагога та вихователя Льва Толстого: «Хіба можна покращити життя, продовжуючи жити погано», що ідеально відображає саму суть виховання.

Все починається особисто з тебе. Необхідно не лише звернути пильну увагу батькам на себе та своє життя, а й вжити необхідних дій до покращення. Найперше і найважливіше завдання при правильному вихованні – це правильно організувати своє життя. Якщо батьки живуть насиченим цікавим життям, досягають успіху (це не про фінанси) і при цьому щасливі, вони гарантовано зробили половину роботи з виховання своєї дитини (дітей). Усвідомлюючи це чи ні, вони показують спосіб того життя, на яку рівнятиметься дитина в майбутньому і до якої прагнутиме на підсвідомому рівні.

Щоб хто не казав, виховується дитина лише одним способом – наслідуванням. Яскраво продемонстрував це один відомий вчений, коли у численній залі, заповненій дорослими людьми, попросив підняти вказівний палець вгору, а сам підняв великий, і за ним повторили майже всі. Не важливо, що ти кажеш, важливо, що ти робиш. Саме так і працює виховання. І погане у тому числі.

Ось, що писав з цього приводу сто років тому О.С. Макаренко: «Раніше, ніж ви почнете виховувати своїх дітей, перевірте вашу власну поведінку. Це найважливіша річ. Якщо вдома ви грубі або хвалькуваті або пиячите, а ще гірше, якщо ви ображаєте матір, вам уже не потрібно думати про виховання: ви вже виховуєте ваших дітей і виховуєте погано і ніякі найкращі поради та методи вам не допоможуть. Батьківська вимога до себе, батьківська повага до своєї сім’ї, батьківський контроль над кожним своїм кроком – перший і найголовніший метод виховання. Правильне виховання зовсім не вимагає, щоб батьки не зводили з дітей очей. Таке виховання може завдати лише шкоди. Ви повинні надати дитині необхідну свободу, щоб вона знаходилася не тільки під вашим особистим впливом, а під багатьма різноманітними впливами життя. Дітям необхідно вчасно допомогти, вчасно їх зупинити, направити. Таким чином, від вас вимагається лише постійний коректив до життя дитини, але зовсім не те, що називається водінням за руку. Взагалі потрібно прагнути до того, щоб у дітей якомога міцніше складалися гарні звички, а для цієї мети найбільш важливою є постійна вправа у правильному вчинку. Постійні ж міркування та розмови про правильну поведінку можуть зіпсувати будь-який хороший досвід.

Абсолютно схожа ситуація панує і в спорті (не фізкультурі та фітнесі), де потрібно виховати спортивний характер. Скільки не кажи своєму вихованцю, наприклад: не бійся, але якщо сам тренер боягуз і всією своєю поведінкою демонструє це, то спортсмен ніколи не сформує таку необхідну якість як сміливість. Щоб напрацювати цю якість, необхідно ставити спортсмена в такі умови, де він зміг би цю якість проявити. І робити це треба систематично, правильно та досить довгий час. А як це зробити, якщо сам боїшся? А раптом упаде, а раптом травма тощо. Можна зважитися на один, двічі. А далі потрібна системна робота над собою. І так за кожною спортивною якістю. А їх дуже багато. І не слід забувати, що весь цей процес перебуває під пильним наглядом юних спортсменів, як і дітей у сім’ях. Тут лежать витоки справжнього авторитету перед дітьми, про що мріють усі батьки, але не у всіх виходить.
⠀
Правильне виховання дитини треба організувати так, щоб особистість батька постійно вдосконалювалася загалом. А це вимагатиме вироблення в собі простої, але дуже базової якості, що забезпечує розвиток та ім’я йому – вимогливість до себе.
⠀
Вимогливість до себе – це найважча річ. Але саме з цього і починається процес удосконалення та самовдосконалення людини, перебудова самої себе, а значить і всього свого життя на краще.

Мнение родителей и как с ним бороться

Дмитрий Гак | 9 Авг, 17 | Виховання та розвиток особистості

За свою многолетнюю тренерскую деятельность мне частенько приходится сталкиваться с просьбами и советами родителей относительно тренировочного процесса. Эту статью я посвящаю именно таким людям. Поражает не столько абсурдность данных ситуаций, сколько неправильное понимание людьми нашего вида спорта. В рамках этой статьи я постараюсь исправить ситуацию насколько это возможно. Для лучшего понимания, буду проводить параллели со школьной программой обучения. Дело в том, чтобы воспитать (именно воспитать) Мастера Спорта по акробатике нужно от 7 до 10 лет кропотливого труда. А это целая система обучения.

И так, чего только не услышишь: хотят, чтобы с первой тренировки научили прыгать сальто (неужели в школе, после первого класса можно сразу поступить в институт?), некоторые родители не хотят, чтобы его ребенка растягивали (разве из школьной программы можно убрать те предметы, которые вам не нравятся?, к тому же в такой ситуации допускается распространенная ошибка многих родителей идти на поводу у своего ребенка, здесь стоит вопрос не только желания, но и формирования привычки справляться с трудностями и воспитания спортивного характера. И если этот момент пустить на самотек с раннего детства, то успешным спортсменом такой ребенок скорее всего не станет никогда), есть категория родителей, которые просят гонять его побольше, чтобы сил не оставалось после тренировки (интересно, в школе они тоже просят учителей, чтобы вместо одних уроков, его отдавали на физкультуру и изматывали там целый день. Здесь также присутствует момент недочета в воспитании и если тренировка используется для того, чтобы после нее ребенок лежал дома пластом и с ним было проще справляться, то на мой взгляд, проблема на лицо) и таких ситуаций очень много, нет возможности все здесь написать. Был недавно на соревнованиях такой случай. Пришел мальчик и после неудачной разминки испугался и не захотел выступать. После чего он со своим папой подошел к тренеру и вместо того, чтобы общими усилиями исправить ситуацию, папа сказал следующее, ВНИМАНИЕ: «Я не хочу травмировать психику ребенка«, и ушли домой. Мне добавить больше нечего. Вот к чему приводит ситуация, когда родители активно вмешиваются в работу тренера. Некоторые идут еще дальше и ставят ультиматумы (мы не будем ходить), если вы не выполните мое «пожелание».

Мне очень хочется, чтобы все четко понимали ситуацию. К нам приводят детей, чтобы научить их акробатике. Именно мы обучаем ребенка правильному выполнению элементов и делаем из них спортсменов. Большинство родителей отдают нам детей в надежде, что у них будут хорошие результаты и они в будущем станут чемпионами. Поэтому хочу обратиться в этой статье к тем родителям, которые считают своим долгом поучать тренера: «Будьте добры уважать труд тренера и поменьше пытаться «рулить» тонкостями тренировочного процесса, это забота профессионалов, а ваше дело, помогать тренеру в этом нелегком деле, а не мешать и портить все своими просьбами». Не буду говорить за всех тренеров по акробатике нашего города, но в нашем клубе работают опытные профессионалы, которые знают свою работу. Наша команда тренеров постоянно повышает свой уровень в судействе на городских и областных соревнованиях, проходит теоретическое и практическое обучение по методике тренировок, нарабатывает опыт, путем отработки до автоматизма тренировочных циклов, а также идет в ногу со временем, применяя новые технологии в обучении.

Для тех родителей, которым кажется, что научить прыгать фляк или сальто можно за пару индивидуальных тренировок, хочу сообщить не очень радостную новость: «мы не волшебники». Мы можем многое и вкладываем свои знания и опыт в каждого ребенка, но потакать прихотям родителя мы не будем, хотя бы по той причине, что форсирование событий и ускоренное обучение акробатике неподготовленного ребенка приведет только к травме и больнице. Физиологию не обманешь, как бы того не хотелось. Не даром существует пословица: «всему свое время». А о том, к чему приводит форсирование событий и искусственное ускорение обучения в нашем виде спорта, я напишу следующую статью. Со стороны всегда кажется, что выполнить сальто не составляет труда и любой это сможет сделать. В этом вся суть акробатики, чтобы зритель увидел легкость исполнения элемента и красоту. Но на самом деле ой как нелегко легким стать. Эта видимая легкость основывается на многолетнем, кропотливом и тяжелом труде.

В заключении хочу пожелать всем родителям проявлять терпение к неудачам вашего юного спортсмена и всегда прислушиваться к мнению тренера (а не вступать с ним в конфликт или спор) и тогда качественный результат не заставит себя ждать.

Особенности физического и психического развития старших школьников. Часть 2

Дмитрий Гак | 12 Май, 17 | Виховання та розвиток особистості

Речь старшеклассников более выразительна и точна, чем речь подростков. Речевой словарь значительно обогащается за счет овладения научными терминами. Грамматически речь становится гораздо сложней. В сочинениях и устных выступлениях юноши и девушки стремятся найти лучшую литературную форму.

Сильно развивается в этом возрасте воображение, особенно воссоздающее, играющее большую роль в обучении.

На фоне общего качественного роста познавательных сил учащихся старших классов отмечаются различия в стиле их умственной деятельности. Лучший стиль умственной деятельности характеризуется: 1) ее целенаправленностью; 2) умением управлять психическими процессами, подчинять их учебным целям; 3) владением техническими приемами обучения; 4) умением правильно организовывать свою работу во времени, стремлением постоянно повышать достигнутый уровень знаний. У одного и того же ученика может проявляться различный стиль деятельности. Например, юноша очень точен и аккуратен на занятиях спортивной секции, с большой активностью относится ко всем видам заданий и в то же время опаздывает в школу, пассивен во время уроков.

В период ранней юности создаются условия для формирования научного мировоззрения, проявления творчества в различных областях науки, труда, литературы, искусства, общественной и спортивной деятельности. Под влиянием спортивной организации крепнет морально-психологическое сознание, возрастает интерес к морально-этическим проблемам, в частности к спортивной этике.

Юность- пора сильных многообразных переживаний. Нравственные чувства старшеклассников разнообразны по содержанию и направленности, они значительно более осознанны, чем у подростков. Старшие школьники способны хорошо управлять своими чувствами и регулировать их внешнее проявление.

В этом возрасте укрепляется воля, развиваются волевая активность, выдержка и самообладание. У юношества ярко выражена тенденция к самовоспитанию. Поэтому в педагогическом воздействии необходимы чуткость, искренность отношений, умелое направление без подавления самостоятельности.

Понятие возраста и возрастных особенностей не имеет абсолютного значения, возраст не имеет точных границ. Возрастные особенности и возрастные границы зависят от конкретных условий жизни и деятельности, которые бывают весьма различными. Кроме того, в пределах каждого возраста между школьниками имеются большие индивидуальные различия, обусловленные природными задатками и воспитанием в раннем детстве. К индивидуальным особенностям относятся: характер, темперамент и способности. Основу индивидуальных различий составляют типологические свойства нервной системы.

В обучении и воспитании необходимо учитывать как возрастные, так и индивидуальные особенности.

Особенности физического и психического развития старших школьников. Часть 1

Дмитрий Гак | 2 Май, 17 | Виховання та розвиток особистості

В старшем школьном возрасте завершается половое созревание; в основном заканчивается рост и окостенение скелета (к 17-18 годам), сращение тазовых костей (однако полное их окостенение происходит лишь к 20-22 годам), окостенение верхних и нижних поверхностей тел позвонков, грудной кости и срастание ее с ребрами; происходит дальнейшее развитие мышечной системы, нарастание мышечной массы, увеличение мышечной силы. Совершенствуется координация движений, причем не столько за счет биологических изменений , сколько в результате тренировки. Появляется способность к выполнению интенсивной двигательной нагрузки.

Соотношение между массой тела и объемом сердца выравнивается, нарастает жизненная емкость легких, устанавливаются кровяное давление, ритмичная работа желез внутренней секреции. В старшем школьном возрасте заканчивается первый период полового созревания. Гормоны половых желез угнетают деятельность гипофиза, что влечет за собой уменьшение темпов роста. Усиленная деятельность щитовидной железы, вызывающая у подростка повышенную возбудимость, значительно ослабляется. Продолжается функциональное развитие головного мозга и его высшего отдела — коры больших полушарий.Идет общее созревание организма. Укреплению общего состояния здоровья способствуют занятия физическими упражнениями и систематическое применение средства закаливания.

Важнейшее значение в психическом развитии юношей и девушек имеют особенности обучения в старших классах и новое положение старших школьников в коллективе школы и в обществе. Они полностью осознают общественный смысл учения, их познавательные интересы приобретают устойчивый характер, усиливается избирательное отношение к определенным областям знаний.

В старшем школьном возрасте стабилизируются психические процессы. Восприятие характеризуется целенаправленностью, внимание— произвольностью и устойчивостью, память— логическим характером. Развивается теоретическое мышление. Мышление у юношей и девушек отличается большой организованностью, последовательностью и основательностью. Организованность мышления выражается в умении связывать различие разделы учебного предмета в стройную систему знаний, в понимании соотношения общих и частных разделов, в правильной квалификации фактов и понятий. В своих сочинениях и устных ответах старшие школьники последовательны и логичны. Мысль их направляется внутренними связями, а не внешними, как у подростков.

Основательность мышления проявляется в отчетливом различении тезисов и доказательств, достоверного и вероятного, глубина мысли- в выделении в предметах существенного, понимании основной причины явления, связывании частных вопросов с общими вопросами мировоззренческого характера. В юношеском возрасте развита потребность в аргументации своих мыслей, доказательности выдвигаемых положений.

Для молодежи свойственны живость ума, находчивость, умение остро чувствовать проблему, быстро ориентироваться в материале, необходимом для ее решения. Высоко ценит молодежь проницательный ум, способность за видимыми фактами находить глубокие скрытые причины, предвидеть, строить смелые предположения. Тренер, умеющий прогнозировать результаты своих учеников, научно обосновывающий процесс тренировки, понимающий своих воспитанников, всегда пользуется у них большим авторитетом.

Особенности физического и психического развития учащихся среднего школьного возраста. Часть 2

Дмитрий Гак | 28 Апр, 17 | Виховання та розвиток особистості

Внимание ребенка не может охватить всех впечатлений и переживаний, вызываемых внешними обстоятельствами и стремлением к саморегулированию. Поэтому подростки в учебной, спортивной,игровой, трудовой и других видах деятельность часто допускают ошибки. Характерной чертой внимания детей среднего школьного возраста является его специфическая избирательность: определенный вид деятельности или предмет может захватить их полностью, вытеснив из поля внимания все остальное. В то же время они способны к распределению внимания.

Занятия физической культурой и спортом способствуют развитию устойчивости и сосредоточенности внимания, увеличению его объема, улучшению способности к переключению внимания. Усвоив технику передвижения на лыжах, подросток следит за движением своих ног, рук, положением туловища и головы, рельефом местности и т.п.

Спортивная, игровая, трудовая и учебная деятельность имеют большое значение для формирования внимания подростка.

Память подростка значительно изменяется по сравнению с памятью младших школьников. Для детей среднего школьного возраста характерно критическое заучивание и запоминание нужного учебного материала; у них развивается опосредованная память, заметно возрастает ее продуктивность.

Задача педагога — приучить детей к избирательному запоминанию, развивать смысловую память приемами правильного повторения: выделение смысловых опорных пунктов, связь нового со старым, сравнение и т.д.

Мышление и речь подростка становится более систематизированными, последовательными, зрелыми, критическими. У него заметна тенденция к правильным определениям, логическим обоснованиям, доказательным суждениям; развивается абстрактное мышление.

Тренер должен требовать от учащихся самостоятельности мысли, побуждать их к анализу, приучать к словесному выражению результатов наблюдений. Если, например, изучаются прыжки в высоту с разбега, учитель обычно задает вопрос: «Кто из Вас скажет, как должен выполняться разбег? » и предлагает попробовать правильно выполнить разбег, внимательно смотреть друг за другом, а потом сказать кто выполнил правильно, а кто допускал ошибки и какие.

Ставить ученика перед необходимостью сравнивать, находить сходные и отличительные черты- один из путей воспитания мышления.

Воля как умение преодолевать трудности во имя поставленной цели находится у подростков в стадии становления. Задача тренера- так организовать спортивную деятельность, чтобы в ней формировались и закалялись волевые качества воспитанников. Тренер должен поддерживать у них уверенность в достижении разумных целей, помогать преодолевать трудности, достигать поставленные цели, своевременно приходить на помощь.

Необходимо строить учебные процесс так, чтобы подросток, приобретая опыт преодоления трудностей, получал объяснения причин его неудач, обретал уверенность в своих силах.Большую роль в этом могут сыграть литературные примеры и примеры из спорта. Переживая мысли и поступки волевого героя, воспитанник как бы репетирует свое собственное поведение в аналогичных условиях.

Чувства у подростков становятся преднамеренными и сильными. Они проявляют их очень бурно, иногда аффективно. Особенно сильно проявляется гнев. Некоторые подростки склонны к замкнутости, уходу «в себя» , ощущению непонятности, «копанию» в личных обидах. Таких подростков надо решительно вовлекать в общественную и спортивную деятельность и очень бережно относиться к проявлению всех чувств.

У школьников среднего возраста значительно развиваются, углубляются и обогащаются нравственные представления и чувства. Однако развитие нравственного сознания отстает от развития нравственных чувств и поведения. У подростков еще нет сложившегося морального мировоззрения, их нравственные взгляды очень неустойчивые, легко меняются под влиянием мнения товарищей, традиций коллектива, в частности спортивного.

Высок интерес подростков к героике, очень притягательна для них слава чемпиона, спортивная доблесть, они склонны к увлечению образцами поведения. Однако подростки часто не видят и не понимают связи между высокими идеалами и повседневным поведением. Признавая высокие нравственные требования, уважая волю и настойчивость, они не видят отсутствие их в своем поведении, не выполняют своих обязанностей, бросают начатое дело и т.п. Поэтому в воспитательном процессе особенно важно показывать и разъяснять подросткам нравственный смысл повседневных поступков.

Организация полезной деятельности подростков в спортивном коллективе, направляемые тренером общественная работа, взаимопомощь, выполнение поручений создают благоприятные условия для формирования положительного нравственного опыта и обеcпечивают развитие нравственного сознания.