Воспитание и развитие личности

Друга вища освіта

Друга вища освіта

Хто хоче, той завжди знайде час. Не можна припиняти вчитися та зупинятися у розвитку.
При моєму графіку все ж таки зміг це зробити. Друга вища освіта.
Дякую нашому тренеру Крістіні Алєксандровій за допомогу та сприяння в отриманні диплому.
 
ПРО ВІДСУТНІСТЬ СПОРТИВНОЇ КУЛЬТУРИ

ПРО ВІДСУТНІСТЬ СПОРТИВНОЇ КУЛЬТУРИ

Аналізуючи ситуацію з розвитком професійного спорту в Україні загалом та дитячого спорту зокрема (на прикладі нашого виду) за останні кілька десятків років, приходжу до невтішних висновків.

Замість розквіту та розвитку, спостерігається повільне, а в деяких випадках, стрімке згасання.

Причини тут різні: історичні, економічні, політичні, соціальні, війна тощо. Але є, як на мене, найголовніша (корінна так би мовити) – це відсутність спортивної культури. Ця ситуація не виникла з нізвідкіля, вона крокує поруч із відсутністю політичної культури, фінансової, медичної тощо. І те, що ми бачимо зараз, це результат безвідповідального ставлення насамперед до самих себе протягом тривалого часу.

Ось вам кілька яскравих прикладів:

– при виборі тренера, на що ми звертаємо увагу? А я вам скажу, оскільки багато років проводжу подібні дослідження та володію певною статистикою. На його компетентність (справжній професіоналізм) ми звертаємо увагу в останню чергу. Головне, щоб він нам сподобався. Ось на чому, ґрунтується вибір більшості. А якщо він каже те, що ми хочемо почути, ми вважаємо, що витягли золотий квиток, оскільки він нас чує і розуміє.

– другий, ще важливіший. Ми хочемо, щоб він тренував так, як ми хочемо (ґрунтуючись на нашому досвіді та знаннях) і вважаємо своїм обов’язком постійно втручатися у тренувальний процес, роздаючи нескінченні рекомендації. Прошу зауважити, не так як потрібно за методикою (хоча для більшості сучасних «тренерів» це слово мало знайоме), а так, як хочемо ми. Часто підкріплюючи своє почуття правоти словами: “я ж мати”, “я краще знаю свою дитину”.

Наслідки ситуації, що склалася, дуже серйозні, хоча на перший погляд і не завжди помітні.

По-перше, не формується резерв із якісних спортсменів, які в майбутньому зможуть не просто виступати за країну, а вигравати.

 

По-друге, абсолютно відсутнє розуміння ролі спорту в житті дитини, а потім вже дорослої людини, його суті та завдань, який він вирішує. Адже, щоб вирішити завдання, треба його розуміти. Наприклад, на найближчих змаганнях стоїть завдання виконати розряд чи випробувати нову комбінацію, а батьки хочуть медаль, не розуміючи, чого добивається тренер на даному етапі розвитку спортсмена та вважають виступ своєї дитини провальним.

По-третє, розвивається паразитизм. Це явище – прямий наслідок відсутності спортивної культури, причому розносником цієї «хвороби» є як всезнаючі батьки, так і всезнаючі «тренери», які спекулюючи на спорті, переслідують свої дрібні шкурні інтереси, що часто завдають шкоди спорту, як частини соціального життя суспільства.

По-четверте, ухиляння від реальності та формування ілюзії. Коли немає чітких правил та критеріїв, дуже складно рухатися до мети. Відмінною особливістю нашого часу стало те, що привівши дитину у спорт (мається на увазі справжній спорт, а не фітнес чи фізкультура) майже ніхто з батьків не ставить певної цілі. А це, як мінімум, напрямок діяльності справжнього тренера. Ми завжди питаємо у новеньких батьків, з якою метою ви привели дитину. Щоб розуміти, як і за якою програмою з нею працювати. А відповідь: «головне, щоб їй подобалося» – це якраз ілюзія, яка розвіюється при перших труднощах.

Мені здається, що першим завданням, яке потрібно вирішити – це створити критерії вибору тренера в тому чи іншому виді спорту, якийсь орієнтир, який дасть батькам чітке розуміння, чи зможе ця людина втілити в життя мрію вашої дитини.

А ключ до підвищення результативності українського спорту на міжнародній арені безпосередньо залежить від спортивної культури суспільства, яка у свою чергу глибоко корінням сягає сімейних цінностей кожної окремо взятої сім’ї та виховання дітей.

Найкраща спортсменка СК «ВІВАТ» за 2023 – Кутова Аліса

Найкраща спортсменка СК «ВІВАТ» за 2023 – Кутова Аліса

• Переможниця чемпіонату Дніпропетровської області серед дівчат зі стрибків на акробатичній доріжці, Кривий Ріг, 2023
• Переможниця Всеукраїнських змагань зі стрибків на подвійному міні-батуті серед вікових груп, Київ, 2023
• Абсолютна чемпіонка чемпіонату України серед юнаків та дівчат зі стрибків на акробатичній доріжці, Вінниця, 2023
• Переможниця Всеукраїнських змагань серед вікових груп зі стрибків на акробатичній доріжці “Меморіал Костянтина Венгеля”, Київ, 2023
• Переможниця 8-го відкритого турніру зі стрибків на акробатичній доріжці пам’яті В.О. Гака, 2023, Дніпро
• Переможниця 8-го відкритого турніру зі стрибків на подвійному міні-батуті памя’ті В.О. Гака, 2023, Дніпро
• Переможниця чемпіонату Дніпропетровської області зі стрибків на акробатичній доріжці, 2023, Кривий Ріг
• Переможниця Всеукраїнських змагань серед вікових груп зі стрибків на акробатичній доріжці, 2023, Шостка
• Бронзова призерка Всеукраїнських змагань серед вікових груп зі стрибків на подвійному міні-батуті, 2023, Шостка
• Переможниця X відкритої першості СК “Віват” зі стрибків на акробатичній доріжці, Дніпро, 2023
• Переможниця X відкритої першості СК “Віват” зі стрибків на подвійному міні-батуті, Дніпро, 2023
Міжнародні змагання:
• Бронзова призерка міжнародних змагань SCALABISCUP-2023 зі стрибків на акробатичній доріжці та 10 місце в стрибках на ПМБ, 2023, Сантарем (Португалія)
• Бронзова призерка чемпіонату світу зі стрибків на акробатичній доріжці в віковій групі 11-12 років, WAGS, та 11 місце в стрибках на подвійному міні-батуті, Бірмінгем, Великобританія
Вітаємо Алісу з успішним закінченням року!
Висловлюємо подяку тренеру, який підготував спортсменку – Дмитру Гаку, за неймовірний вклад, самовіддачу та професійний підхід!
Активна підготовка до опалювального сезону

Активна підготовка до опалювального сезону

Здатність віддавати, не вимагаючи нічого натомість – ось найвищий ступінь прояву турботи і патріотизму.

Подумайте, що особисто ви зробили для інших, перш ніж вимагати щось для себе.

Активно готуємось до опалювального сезону, щоб наші спортсмени могли тренуватися у теплій спортивній залі.

КОРОТКО ПРО ВИБІР ТРЕНЕРА ТА СПОРТИВНОЇ СЕКЦІЇ

КОРОТКО ПРО ВИБІР ТРЕНЕРА ТА СПОРТИВНОЇ СЕКЦІЇ

Не шукайте зручності. Не шукайте тренера чи секцію ближче до будинку (краще прямо у під’їзді). Якщо вам потрібний розвиток, то неминуче доведеться щось змінити у своєму житті, десь підлаштуватися під ті умови, які й забезпечують цей розвиток. Інакше ви отримуватимете те, що маєте, а іноді й найгірший результат. Є маса секцій та гуртків біля будинку, але в більшості з них не створено умов для досягнення результату та повного розкриття потенціалу дитини. Більшість із цих зручних гуртків пустушки. Крім розкрученої реклами, всередині мильна бульбашка. І ось чому.

Щоб створити справжні умови для розвитку дитини в конкретному виді спорту, потрібно зібрати докупи багато (часто суперечливих) обставин. Для цього потрібні роки напруженої праці.

Ось основні критерії, на які слід звернути увагу при виборі:

  • Наявність спеціалізованого спортивного залу з необхідним інвентарем;
  • Наявність професіоналів, що забезпечують зростання (тут потрібно бути особливо уважним);
  • Наявність методики або програми, за якою здійснюється процес розвитку;
  • Наявність минулих та нинішніх результатів вихованців цієї секції;
  • Наявність правильної системи відносин між тренерами та батьками;
  • Наявність інтегрального виду підготовки (здавання спортивних нормативів, участь спортсменів у різних видах виступів та рангів змагань). Саме цей вид підготовки забезпечує повне розкриття природних здібностей дитини та реалізації її як особистості. Тому слід замислитись, коли у “спортивній” секції не передбачено описаний вид підготовки;
  • Нарешті, орієнтованість тренера не лише на отриманні позитивних емоцій у дитини, а пріоритет на навчання, виховання та досягнення.

Ці пункти забезпечать вам розуміння, чи зможе обраний тренер чи секція допомогти досягнути вашій дитині успіху у спорті. Якщо вам та вашій дитині потрібно дійсно це.

Але перш ніж робити вибір на користь справжньої спортивної секції, слід відповісти собі на запитання: чи готовий я до змін у своєму житті та конкретним діям заради розвитку моєї дитини.

Якщо ж ні, то, будь ласка, не морочте голову своїми хотілками людям, які віддають себе цілком заради ваших дітей.

СТРАХ ВСЬОМУ ГОЛОВА або як легко перетворити дитину на жертву

СТРАХ ВСЬОМУ ГОЛОВА або як легко перетворити дитину на жертву

А зараз поділюся з вами найцікавішим явищем сучасності, безпосереднім учасником якого особисто я являюся вже багато років.

До нас (у клуб) часто приводять дітей з різних видів спорту (і не тільки спорту) і однією з найпоширеніших фраз батьків є (ви не повірите!): «він дуже здібний», «вона дуже талановита». Що найцікавіше, багато випадків, коли дитина проходила на заняття (я навмисне не пишу «тренувалася», а саме проходила на заняття) кілька років і при цьому взагалі не має жодного розряду. Їм просто ніхто про це не сказав. І це діти займалися спортом. Спеціально не називатиму види спорту та прізвища тренерів, оскільки стаття не про це. А знаєте, що саме абсурдне для мене особисто? Це коли в деяких випадках дітей змушували тренуватися двічі на день, жертвуючи навіть школою. Так от первинне тестування не виявляє навіть тіні натяку на талант, більше того, виявляється безліч проблем, взагалі не спортивного характеру, з яких потрібно почати, перш ніж приступити безпосередньо до тренувань. На запитання, хто вам сказав, що ваша дитина здібна, думаю відповідати не треба. Якось здогадаєтеся. А ось далі відбувається найцікавіше. Ми завжди говоримо правду, ґрунтуючись на простому принципі. Сказати правду, це найцінніше, що може сказати людина. Але виявляється, цю правду далеко не всі приймають, я навіть сказав би, агресивно не приймають. Чого тільки ми не чули в свій адрес після подібних розмов. Але цей пост не про нас, а про згубне явище серед нас.

Далі мені дуже хочеться дати вам цифру, скільки часу зазвичай триває цей гіпноз.

Увага!!! Середня тривалість перебування в ілюзії від 4 до 6 років. Вдумайтеся лише, 5 років сліпо вірити відвертій брехні. Що може змусити людину добровільно вдатися до цього? Тільки одне. Солодка локшина на вухах, що несе масу вторинних вигод.

Світ реальних дій та результатів (у нашому випадку досягнень) змінився на комфортну візуалізацію. А якщо ще простіше, незручну реальність ми заборонили, а дозволили лише приємну ілюзію. Тут гріх не згадати нашу народну приказку, яка як ніколи актуальна саме сьогодні: «ДУРЕНЬ ДУМКОЇ БОГАТІЄ».

Ось що є проблемою сучасних батьків. І поки в нас буде переважати бажання чути тільки похвалу про свою дитину, замість реальних її якостей та здібностей, ми як суспільство дедалі більше деградуватимемо. Тренд настільки примітивний, наскільки примітивний запит суспільства.

Головним стало почути від тренера, вчителя, вихователя, що дитина молодець, а краще – талановита, як миттєво втрачається звʼязок між мозковими імпульсами. І все. Блок. Статистика жахлива. Переважна кількість батьків навіть думки не допускають, що це може бути не так. Не виникає бажання перевірити слова тренера на практиці, на крайній край, хоча б поставити під сумнів. Висновок ще гірший. Ми хочемо бути обдуреними і жити в ілюзії. А зустрічі з реальністю боїмося, як вогню.

Ну і як ми збираємося зустрітися із суперником у спорті, якщо на себе у дзеркало страшно подивитися? Як ми збираємось, якщо взагалі збираємось, виховувати майбутніх олімпійських чемпіонів та розвивати спорт? Як ми збираємося формувати та зміцнювати якості спортивного характеру у дитини, якщо багато батьків готові в штани накласти навіть при думці про те, що тренер може сказати правду про дитину?

Правильно кажуть. У страха великі очі. Що ж, продовжуємо боятися далі. Чи то ще буде.

ПРО ВТРАЧЕННІ МОЖЛИВОСТІ

ПРО ВТРАЧЕННІ МОЖЛИВОСТІ

На прикладі здатної дитини пропоную розглянути цікаву ситуацію.

Ось починає свій шлях молодий спортсмен. Через кілька років завзятих тренувань він виходить на національний, а згодом і на міжнародний рівень. Ні для кого не секрет, що в переважній більшості випадків фінансове забезпечення спортивного життя дитини лежить на плечах батьків. Не перераховуватиму статті витрат. Ви і так їх знаєте, але, потрапляючи на найвищий рівень підготовки, до всіх інших витрат примикають і витрати на поїздки за кордон. Оскільки рівень світової, то й витрати також відповідні. І ось тут останніх 12 років я спостерігаю дуже цікаве явище. І, на жаль, це далеко не поодинокий випадок особисто у мене. Багато дорослих людей досі живе у совку. Хтось, але не я маю забезпечувати мою дитину (школа, клуб, держава, тренер тощо). А якщо забігти трохи вперед, то можу з упевненістю сказати, що найкращого прикриття не придумаєш.

Ми не зрозуміємо дійсність сьогодення. Сподіватися треба виключно на себе. Вам ніхто нічого не винен. У тих країнах, куди ми прагнемо всією душею, на таких людей чекає величезне розчарування, оскільки там кожен платить за себе. У всьому. Звичайно ж, ми не можемо зараз тягатися з ними за рівнем життя і доходів, але я пишу про сутність явища. Час забути минуле і прийняти сьогодення у тому вигляді, в якому воно існує. Подобається воно нам чи ні.

Скільки здібних дітей, яких я раніше тренував, зараз тиняються вулицею без діла. А були потенційні чемпіони світу, які у 9 років працювали за програмою майстрів спорту.

З якою гордо піднятою головою та переконаністю у своїй правоті, батьки перекреслювали майбутні перспективи. Причини різні: жадібність, страх, невіра у свою дитину, недовіра до слів тренера, свої егоїстичні потреби вище розвитку дитини, занадто сильний тиск на дитину, ілюзорні пріоритети не в галузі спорту тощо. Всі ці причини, поряд з фінансовими, є тим прикриттям, про яке я писав вище. І що найважливіше, а для мене дивно-сумне, за цим прикриттям виразно маячить звичайне людське НЕБАЖАННЯ.

Важливо розуміти. У спорті вищих досягнень, абсолютно всі спортсмени працюють як коні (вибачте за порівняння), а іноді й більше. І діти тут не є винятком. Але шанс поїхати на чемпіонат світу чи Європи випадає далеко не кожному і вдруге цього шансу може не бути. І ось на цьому місці я як тренер і батько хочу поставити питання: «А де ж турбота, підтримка, і нарешті, те саме абсолютне кохання, у відсутності якого нас періодично звинувачують по відношенню до чужих дітей???» Тут до своїх власних цим навіть і не пахне. У коментарях усі ми гіпер-дбайливі та люблячі, а на ділі…. Зате роздавати поради щодо виховання, це будь ласка, ми тут як тут.

Прошу запам’ятати просту істину. Приводячи дитину в спорт, ви повинні чітко розуміти, що інвестування в її розвиток – це ваша турбота. А турбота тренера – створити всі необхідні умови для цього розвитку та допомогти у досягненні результату. По можливості він звичайно може допомогти і у фінансовому плані, але це на його особистий розсуд.

А ось цей абзац, шановні батьки, спеціально для того, щоб не було дуже боляче вигрібати «обратку» від ваших дітей у майбутньому. Для дитини, яка відпахала у спортивному залі 8-10 років, виступ на вищих світових змаганнях, це єдиний спосіб реалізації себе як особистості та здійснення своєї мрії. Вона поставила на кон усе, що має. І я вважаю тяжким злочином по відношенню до своєї власної дитини, коли нерозуміючі та небажаючі батьки зі словами «нам це не треба» з легкістю перекреслюють дитині майбутнє.

P.S. Коли я був маленьким, я думав, що дорослі – це такі серйозні та розумні люди. І що я зараз бачу. У найвідповідальніший момент, коли вирішується доля дитини, деякі батьки замість напружити всі сили і виявити справжню любов і турботу, легко дають задню і прикривають своє небажання дуже зручною відмовкою фінансового плану.

На цьому все.

Професійна майстерність тренера

Професійна майстерність тренера

Професійна майстерність тренера демонструється найвищими результатами його учнів.

Одночасно з розвитком м’язів та функцій організму він здійснює розвиток нервово-психічних механізмів регуляції рухової діяльності та поведінки спортсмена в цілому, він виховує чемпіонський характер та суспільно корисну особистість (Горбунов)

МОТИВАЦІЯ У ДИТЯЧОМУ СПОРТІ

МОТИВАЦІЯ У ДИТЯЧОМУ СПОРТІ

Будь-якому тренеру за час своєї практичної діяльності неодноразово доводиться стикатися з питаннями мотивації, читайте – бажання, при заняттях дітей спортом.

Часто можна почути такі фрази, як від батьків, так і від дітей “він не хоче більше тренуватися”, “їй перестало подобатися”, “зникло бажання” тощо.

У цій статті я покажу кілька найпоширеніших батьківських помилок, які вбивають мотивацію юного спортсмена.

Перша помилка, якій я присвятив окрему статтю, це амбітність батька (ів), тобто бажання батька та/або матері набагато більше за бажання самої дитини. І вони його пригнічують. У цій ситуації мало хто з дорослих замислюється, що своїми діями і словами насильно (дитина ще не може відстоювати себе) вдиратися в особисті межі і перетворює свою любу дитину на слухняну іграшку, яка виконує бажання дорослих. Ні про яку свободу волі, а тим більше особисту реалізацію, тут не йдеться. Підсумок: виховується слухняний несамостійний раб, який відвідує спортивний зал «з-під палиці» або, що ще гірше, через страх бути відкинутим і позбавленим батьківської любові.

Друга, дуже поширена помилка, випливає із першої. Це всезнаюча мама (можливо і тато, але рідше). В цьому випадку один із батьків  забирає на себе роль тренера, самовільно привласнивши собі право управління, втручається в тренувальний процес і «налаштовує сина перед змаганнями», «самостійно вчить дочку елементам», «роздає поради та робить зауваження», намагається принизити в очах дитини значущість авторитету тренера, коли не згоден з його думкою і робить ще багато шкідливого для становлення спортсмена. Але найголовніша шкода полягає в тому, що такі батьки змінюють ставлення до самого тренера та тренувань на гірший бік. Про яку мотивацію тут можна говорити?

Третя помилка протилежна першій. Повна відсутність інтересу до занять дитини. Особисто я мав випадки, коли батьки через кілька років тренувань неправильно називали вид спорту своєї дитини. Тренувальний процес – це, перш за все процес розвитку і тут не може бути все гладко. Поряд з успіхами, будуть і невдачі. Що в першому, що в другому випадку дитина гостро потребує розуміння та підтримки з боку батьків. Не отримуючи цього, вона втрачає інтерес до свого захоплення і причиною цього є знецінення шляхом байдужості з боку найближчих людей.

Крім батьківських помилок, існують ряд специфічних (спортивних) проблем, що знижують мотивацію спортсмена: виникнення страху, тривала відсутність бажаного результату, непрофесіоналізм тренера та багато іншого, але це вже другорядні моменти порівняно з чільним значенням сім’ї та батьків.

Ключ до постійно зростаючої мотивації дитини, у будь-якому її занятті, лежить у правильному вихованні. Як я писав у минулих статтях, бажання можна і потрібно виховувати. Саме батьки повинні закладати фундамент позитивних якостей, на яких справжній тренер зможе розкрити весь потенціал дитини. Саме батьки повинні усвідомлювати свої дії, слова і поведінку і завжди знаходити золоту середину, що забезпечує гармонійний розвиток своєї дитини.

А якщо ще простіше. Любов та підтримка, ось що має бачити дитина на всьому шляху свого розвитку, незалежно від роду захоплень та кінцевого результату.

P.S. Бажання чи небажання вашої дитини чимось займатися – це пряме відображення вашого виховання.

Не тратьте время и деньги, выбирайте HOSTiQ!