от Дмитрий Гак | Май 31, 2023 | Виховання та розвиток особистості, Тільки для людей, які думають
Будь-якому тренеру за час своєї практичної діяльності неодноразово доводиться стикатися з питаннями мотивації, читайте – бажання, при заняттях дітей спортом.
Часто можна почути такі фрази, як від батьків, так і від дітей “він не хоче більше тренуватися”, “їй перестало подобатися”, “зникло бажання” тощо.
У цій статті я покажу кілька найпоширеніших батьківських помилок, які вбивають мотивацію юного спортсмена.
Перша помилка, якій я присвятив окрему статтю, це амбітність батька (ів), тобто бажання батька та/або матері набагато більше за бажання самої дитини. І вони його пригнічують. У цій ситуації мало хто з дорослих замислюється, що своїми діями і словами насильно (дитина ще не може відстоювати себе) вдиратися в особисті межі і перетворює свою любу дитину на слухняну іграшку, яка виконує бажання дорослих. Ні про яку свободу волі, а тим більше особисту реалізацію, тут не йдеться. Підсумок: виховується слухняний несамостійний раб, який відвідує спортивний зал «з-під палиці» або, що ще гірше, через страх бути відкинутим і позбавленим батьківської любові.
Друга, дуже поширена помилка, випливає із першої. Це всезнаюча мама (можливо і тато, але рідше). В цьому випадку один із батьків забирає на себе роль тренера, самовільно привласнивши собі право управління, втручається в тренувальний процес і «налаштовує сина перед змаганнями», «самостійно вчить дочку елементам», «роздає поради та робить зауваження», намагається принизити в очах дитини значущість авторитету тренера, коли не згоден з його думкою і робить ще багато шкідливого для становлення спортсмена. Але найголовніша шкода полягає в тому, що такі батьки змінюють ставлення до самого тренера та тренувань на гірший бік. Про яку мотивацію тут можна говорити?
Третя помилка протилежна першій. Повна відсутність інтересу до занять дитини. Особисто я мав випадки, коли батьки через кілька років тренувань неправильно називали вид спорту своєї дитини. Тренувальний процес – це, перш за все процес розвитку і тут не може бути все гладко. Поряд з успіхами, будуть і невдачі. Що в першому, що в другому випадку дитина гостро потребує розуміння та підтримки з боку батьків. Не отримуючи цього, вона втрачає інтерес до свого захоплення і причиною цього є знецінення шляхом байдужості з боку найближчих людей.
Крім батьківських помилок, існують ряд специфічних (спортивних) проблем, що знижують мотивацію спортсмена: виникнення страху, тривала відсутність бажаного результату, непрофесіоналізм тренера та багато іншого, але це вже другорядні моменти порівняно з чільним значенням сім’ї та батьків.
Ключ до постійно зростаючої мотивації дитини, у будь-якому її занятті, лежить у правильному вихованні. Як я писав у минулих статтях, бажання можна і потрібно виховувати. Саме батьки повинні закладати фундамент позитивних якостей, на яких справжній тренер зможе розкрити весь потенціал дитини. Саме батьки повинні усвідомлювати свої дії, слова і поведінку і завжди знаходити золоту середину, що забезпечує гармонійний розвиток своєї дитини.
А якщо ще простіше. Любов та підтримка, ось що має бачити дитина на всьому шляху свого розвитку, незалежно від роду захоплень та кінцевого результату.
P.S. Бажання чи небажання вашої дитини чимось займатися – це пряме відображення вашого виховання.
от Дмитрий Гак | Дек 17, 2022 | Виховання та розвиток особистості, Тільки для людей, які думають
Сучасний тренд прожити щасливе життя диктує особливе його розуміння. Я б сказав, сильно перекручене та далеке від істини.
Пропоную вашій увазі власну версію розуміння цієї теми.
Особисто я поділяю життя людини на два умовні етапи – до «дозрівання» і після.
У першому, задоволення від особистісного зростання, інвестиції в себе та задоволення інстинктивних потреб. Так би мовити, здоровий егоїзм, який не завдає шкоди і не руйнує інших людей.
Пізніше задоволення від реалізації духовних потреб. І справжньому служінню своєму народові та людству. Тут вже на перше місце дедалі частіше виходить жертвування, у позитивному сенсі цього терміну. До жертви також треба бути готовим. Непідготовлена людина не здатна пожертвувати навіть краплею своєї енергії чи уваги заради іншого. Вона зациклений на собі. І навіть під тиском. Змусити можна, але це не принесе радості ані тому, хто віддає, ані тому, хто змусив. В ідеалі, жертва має бути усвідомленою та добровільною, без очікування чогось назад. Ось це свідчить про готовність.
На основі цих висновків, дуже умовно можна уявити різні варіанти життів. Найгірший, середній та ідеальний. Насправді ж сценаріїв життя стільки, скільки людей на землі і особисто в кожного, варіантів «долі» безліч, це залежить від щосекундного вибору людини постійно.
Інвестування в себе передбачає комплексний підхід, де розвиток здійснюється за всіма напрямами. Це важкий процес, але він формує успішність життя після дозрівання. Пропалюючи бездумно першу половину життя і не напрацьовуючи внутрішні якості, після «находження» себе доведеться все одно цим займатися, щоб реалізувати своє призначення. А коли тобі далеко за 20, зробити це не так просто, як морально, так і фізично. Доведеться заново будувати своє «особисте» життя, найчастіше, коли вже під боком чоловік чи жінка, і пара живчиків, які ще більше ускладнюють процес.
Ідеальний варіант передбачає цілісність життя як до цього моменту, так і після.
Найгірший сценарій (пропалювання життя) – передбачає зміщення цього етапу на значно пізніший період, а часто цей “період” так і не настає. Людина не розуміє, що з нею відбувається, в якому напрямку “плисти” і що робити, живе помилковим розумінням твердження “жити сьогоднішнім днем”. І вона думає, що бере від життя все, концентруючи свою увагу лише на одержанні задоволення, навіть не підозрюючи, що до справжнього щастя це не має жодного стосунку.
Трапляються перекоси, коли в першій частині життя людина навпаки багато часу займалася розвитком, не залишаючи часу і не дозволяючи собі задовольняти потреби саме цього етапу. У результаті, дозрівши до зрілого рівня і отримавши всі можливості, вона починає задовольняти потреби надмірно і може завдати своєму життю не меншої шкоди, ніж несвідома людина, яка пропалює життя. Ця людина вже має чітке розуміння своїх дій, отже вона має тягар відповідальності за них, на відміну від людини, яка цього не розуміє.
Мораль цієї байки така: чим раніше людина почне займатися собою свідомо, не забороняючи собі те, що вона хоче підсвідомо і відчуваючи свою особистісну міру, тим більше задоволення вона отримає від життя. При цьому реалізувавшись як особистість і виконавши своє завдання, поставлене їй вище. А отже, проживе більш змістовне та щасливе життя.
от Дмитрий Гак | Апр 14, 2021 | Акробатика у житті людини
Каждому человеку свойственно стремление реализации себя в жизни. Это стремление может иметь разные формы в зависимости от выбранной сферы деятельности, но всегда успешной реализации этого желания сопутствует наличие того или иного навыка или совокупности навыков. Приобретенный навык нужно перевести в умение и только тогда можно утверждать, что человек что-то умеет в жизни. Но и этого еще недостаточно для успешной реализации себя. Ведь, если тебя научили читать, это еще совсем не значит, что ты будешь великим мыслителем или философом. А если научили писать, то это еще не гарантия того, что в будущем ты обязательно будешь писателем. То же самое касается и акробатики (как в принципе и любого другого вида
спорта). Это умение всего лишь инструмент в жизни, которым можно пользоваться для достижения цели, а можно положить на полку пылиться, как например, удостоверение мастера спорта и этот навык останется только в памяти. Есть и третий вариант, который получил сейчас широкое распространение, когда научившись делать акробатический
элемент, ребенка переполняет чувство гордости и при любой возможности он демонстрирует публике свой необыкновенный навык, испытывая при этом огромное удовольствие и что самое главное (и самое ошибочное), ощущая себя настоящим акробатом. Так вот. Научить ребенка делать акробатический элемент это одно, а научить быть спортсменом и чемпионом, это совершенно другое. Во втором случае нужно уметь использовать эти выученные элементы для достижения результата, для выигрыша на соревнованиях, для выполнения
разрядов. Это уже совершенно другой уровень развития.
⠀
Вот вам простой пример. Во дворе или на танцах тот, кто умеет делать
сальто уже является «звездой» и считается крутым. Этот «титул акробата» автоматически возвышает такого ребенка над всеми остальными, которые так не умеют. Безусловно, здесь есть повод для гордости поскольку, чтобы научиться делать сальто нужно все таки потратить время, силы и преодолеть некоторые препятствия в виде
страха, сомнений и даже травм. Но только в акробатике эти «достижения» даже не являются первой ступенью развития, это только подготовка к основной деятельности. Дело в том, что на
соревнованиях, где участвуют 300 акробатов, все спортсмены умеют делать этот элемент и еще пару десятков других. А выигрывает один. Лучший. И здесь, чтобы стать «звездой», нужно сделать гораздо больше, чем просто продемонстрировать свой навык, как в первом случае.
(далее…)
от Дмитрий Гак | Фев 17, 2021 | Тільки для людей, які думають
Во все времена рождались, рождаются и будут рождаться дети, которых природа наградила незаурядным и пытливым умом. Вырастая, такие дети превращаются в отдельную категорию подростков, для которых существующая система обучения не является ни интересной, ни перспективной. Они в ней не видят смысла и очень часто для них она слишком легкая и при малейших напряжениях они легко догоняют всю пропущенную программу. В принципе это и неудивительно, поскольку то, что сейчас происходит в школах и в вузах, трудно назвать образованием. Такие подростки не уважают эту систему, поскольку понимают, что им ничего ценного она не даст в жизни, у них пропадает интерес к учебе и они в силу своего возраста ищут другие способы самореализации. Но проблема нашего времени в том, что у них нет правильных авторитетов, поскольку эти дети действительно умные и родители с устаревшим багажом знаний не могут им даже ничего противопоставить и соответственно не могут заслужить уважение в глазах собственного
ребенка. А те примитивные методы «воспитания», которые проявляются в виде наглого подавления, оказывают лишь сопротивление со стороны ребенка и еще больше унижают родителя. У родителей остается лишь один рычаг управления, это финансовая зависимость их детей. И эта зависимость «живет» очень короткий период именно для таких подростков, потому что первым делом, они будут стараться от нее избавиться. И так проглатывается первая наживка и навязанный идеал нашему обществу и как следствие современного
воспитания – это стремление к финансовому успеху. Все остальное отходит на второй план, а в некоторых случаях уничтожается полностью, лишая молодое поколение свободы выбора. Так как была проделана огромная работа с нашим населением по уничтожению примеров для подражания (другими словами уничтожили ориентиры, по которым подросток может выбирать для себя перспективы развития) то такие дети остались в полном одиночестве и могут рассчитывать только на себя.
(далее…)
