от Дмитрий Гак | Авг 7, 2024 | Жим лежачи
В тяжкій боротьбі з основними і дуже титулованими суперницями з Франції та Польші, в другій спробі Орині підкорилася вага 92,5 кг, яка дозволила вибороти срібну медаль в особистому заліку. Орина виступала в ваговій категорії до 63 кг серед юніорок.
⠀
Також в командних змаганнях серед юніорок наші
спортсменки вибороли бронзові медалі для України.
⠀
Вітаємо Орину і дівчат з успішним виступом і бажаємо й надалі підіймати прапор України на
міжнародних змаганнях.
⠀
от Дмитрий Гак | Июл 27, 2024 | Виховання та розвиток особистості
«Це ж діти і в них має бути дитинство, а вони працюють у вас як дорослі мужики». Коли дитина переступає поріг спортзалу, вона вже не дитина, вона спортсмен. І вимоги щодо неї будуть пред’являтися як до спортсмена.
Хто виграє медаль на змаганнях? Ніколи не замислювалися? Дитина чи спортсмен? Звісно спортсмен. А точніше, та особистість спортсмена, яку на той час вдалося сформувати. Адже коли дитина стає чемпіоном, це ж усіх влаштовує? І ні в кого немає претензій до її дитинства та вимог у спортзалі. Хіба що у суперника, який програв) А коли трапляється невдача? Одразу починають шукати винних. Через синдром відмінника з неможливістю припуститися помилки. На це страждають багато батьків і так звані «тренери». І часто піддаються спокусі критикувати (а ще гірше, карати) свою дитину за програш.
Я хочу, щоб усі батьки зрозуміли одну просту річ. Хвалити, як і сварити за результат на змаганнях має право лише тренер.
Ще раз.
Батьки не мають права втручатися у міжособистісні стосунки між спортсменом та тренером. Тому що вони їх не створювали. Це сфера взаємин тренера та спортсмена. І від того, наскільки батьки це розуміють та підтримують, залежатиме успіх у спорті.
Так ось, вимоги до спортсмена, його підготовка, виховання спортивного характеру, похвала чи покарання – це все «інструменти» тренера з підготовки чемпіона. І найкраще, що можуть зробити батьки – це не заважати. Ви ж не розповідаєте хірургу як проводити операцію (якщо, не дай Боже, вона потрібна вашій дитині), те саме і в спорті. Тільки з маленьким застереженням. Все це стосується справжніх фахівців, а не профанів, які вважають себе тренерами. Тут головне не переплутати. Роль батьків в цій ситуації полягає у забезпеченні своїй дитині підтримки за будь-якого результату.
Якщо вам здається, що спортивна діяльність погано впливає на розвиток вашої дитини, негайно забирайте її звідти. Але перш, віддайте шану особистості вашої дитини та запитайте про її бажання. Тільки не методами хитрих маніпуляцій, які є в кишені кожних батьків, щоб схилити думку на свою користь, а чесно вислухайте свою дитину. Можливо виявиться, що вона здатна витримувати й не такі навантаження і сама цього хоче.
І на завершення, кілька слів про те, яке ж дитинство має бути у дитини.
Якби кожному з батьків довелося пережити і пропустити через себе всю ту гаму вражень, почуттів, емоцій та відчуттів (емоційне здоров’я). Якби вони на собі могли відчути весь зміст життя та багатство ситуацій, які забезпечує спортивне життя (якість життя). Якби змогли пройти шлях від маленької дитини до особистості спортсмена лише за кілька років (духовний розвиток). Якби брали участь у спортивних заходах, поїздили б містами та країнами, познайомилися і завели б собі друзів у всьому світі (соціалізація). То змогли б зрозуміти, що спорт – це життя всередині життя, тільки набагато жвавіше та яскравіше. Навряд чи цьому можна протиставити носоковиряння в пісочниці та порожнє проведення часу у дворі, особливо сучасне багатогодинне сидіння на лавочці з гаджетом у руках (у кращому випадку).
«Нашим обов’язком завжди продовжує залишатися, не порушуючи інтересів дитинства, дати дитинство здорове, життєрадісне, бадьоре» – О.С. Макаренко.
Усім добра та розуміння.
от Дмитрий Гак | Июл 17, 2024 | Виховання та розвиток особистості, Педагогіка у спорті, Психологія спорту
Навчити рухам, навіть складним, легше, ніж сформувати
особистість спортсмена.
⠀
Фізична та
технічна підготовленість спортсмена зовсім не означають гарантований успіх на змаганнях.
⠀
Досягнення результату у спорті (а це в умовах боротьби на
змаганнях) немислиме без прояву особистих якостей спортсмена.
⠀
Яким чином спорт впливає на формування особистості?
⠀
Для цього буде не зайвим уточнити поняття «спорт» та «особистість». Щодо спорту, то його існує три види: масовий,
професійний та олімпійський. Завдання кожного виду дещо відрізняються один від одного, але у найзагальнішому вигляді під спортом (спортивною діяльністю) слід розуміти діяльність, спрямовану на досягнення конкретного
результату. Для самого спортсмена тренування – це процес нескінченного оновлення та перетворення. Головною перевагою спорту (у контексті вдосконалення особистості) є правильність мислення, коли упадницький та песимістичний тип мислення перетворюється на оптимістичне вирішення завдання.
⠀
Особистість – це унікальна людина зі своєю системою цінностей, звичками,
мисленням та іншими індивідуальними особливостями. Відомо, що особистість характеризують не тільки її вчинки, а й те, як вони здійснюються. До цього можна додати: а також й те, які вчинки не здійснюються.
⠀
У складних умовах змагань особисті якості спортсмена відіграють першорядну роль. Підготовка до змагань поділяється на фізичну, технічну, тактичну,
психологічну та інші види. Усі вони впливають на формування особистості спортсмена, але більшою мірою цьому сприяє психологічна підготовка і ось чому.
⠀
Одним із свідчень сформованості особистості спортсмена, його усвідомленого ставлення до себе,
тренувань та виступу на змаганнях є наявність правильної системи безпосередньої підготовки. Стисло зупинимося на цьому питанні. Весь період безпосередньої підготовки доцільно поділити на три етапи:
- до виклику (з моменту закінчення розминки до виклику для виконання вправи)
- після виклику (з моменту виклику для виконання вправи до прийняття вихідного положення)
- вихідне положення (з моменту вихідного положення до початку дії).
На кожному етапі вирішується своє завдання доступними прийомами та
методами психологічної підготовки у чіткій послідовності та взаємозв’язку.
⠀
Як бачимо, лише за кілька секунд до виступу у психологічно підготовленого спортсмена відбувається найпотужніша внутрішня робота над собою. Ця робота багато в чому визначатиме успіх чи невдачу. Психологічно сильна особистість з більшою ймовірністю реалізує накопичений потенціал і досягне запланованого результату, ніж спортсмен, який не вміє
мобілізуватися на участь у змаганнях.
⠀
Адже готовність до змагань – це цілісний стан особистості спортсмена і висококваліфікований спортсмен – це насамперед дуже вольова людина. А як відомо, воля – найважливіша властивість особистості.
⠀
Підсумовуючи, можна з упевненістю сказати, що готовність до змагання та готовність до спроби (тобто готовність реалізуватися) безпосередньо залежить від психологічної підготовки спортсмена, яка у свою чергу і формує особистість спортсмена.
от Дмитрий Гак | Июл 13, 2024 | Виховання та розвиток особистості, Психологія спорту
Основою успішного виступу на змаганнях та досягнення високих результатів у спорті є виховання спортивного характеру.
Воно включає ряд необхідних дій та внутрішніх перетворень під впливом (тиском) вимог спортивної підготовки.
Боротьба зі страхами, що виникають, як у процесі підготовки, так і при виступі на змаганнях – є фундаментальною з психологічної точки зору.⠀
Річ у тому, що на змаганнях домінують психологічні чинники, і від того, як спортсмен із ними впорається, залежить успіх його виступу.
Саме тому навчання подоланню страху має бути одним із постійних компонентів педагогічного процесу. Воно впливає як на спортивне вдосконалення, і формування особистості спортсмена.
А що говорить про це сучасне ліберальне «виховання». Боже збав. Навіщо травмувати психіку дитини? З такими словами тато нашого колишнього спортсмена (хлопчика-підлітка) забрав його перед початком виступу після «на його думку» невдалої розминки.
От і доводиться сучасному тренеру танцювати між двома вогнями і переконувати таких переляканих батьків (так, саме батьків), що не такий страшний чорт, як його малюють.
Я думаю, ви сильно здивуєтеся (а може, і ні) коли дізнаєтеся, що в більшості випадків основною перешкодою на шляху до успіху в спорті стоять саме всезнаючі (читайте, неосвічені і при цьому доводячи тренеру свою правоту), егоїстичні (тренуйся так, щоб мені було зручно, а то закрию тебе в кімнаті на ключ) і боягузливі (менше ризику та травм, щоб не відчувати почуття страху та занепокоєння) батьки, які не тільки заважають вихованню чемпіона, але навіть не дають розкрити потенціал закладений природою.
Однак у спорті вкрай важливо не уникати, а правильно працювати із почуттям страху і ось чому.
У спортивній психології під емоційною напруженістю (страхом) розуміється цілісна зміна психофізіологічного тонусу перед виконанням відповідальної діяльності (дії). Емоційна напруженість в оптимальних межах – необхідний чинник готовності до виконання складної дії. Іншими словами, почуття страху просто необхідне для успішного виступу, але у потрібних межах. Саме до управління своїм почуттям страху в потрібних межах і зводиться навчання щодо його подолання. Як не дивно, але повне придушення страху перед виступом надає більше шкоди, ніж користі, і не дозволяє мобілізувати свої внутрішні ресурси.
В заспокоєння стурбованим батькам повідомлю, що досвідчений і компетентний тренер володіє цілим рядом прийомів, як для тренувального процесу, так і для змагальної діяльності. Тому тут хвилюватись не треба. Хвилюватися потрібно, якщо ви потрапили до горе-тренера, який поняття не має про що йдеться і часто завдає непоправної шкоди не лише фізично, а й у виховному плані.
P.S. Дозвольте вашій дитині випробувати всю гаму почуттів, яку надає спорт, а тренеру робити свою роботу і ви обов’язково побачите свою дитину не тільки чемпіоном, але й сильною особистістю, якщо звичайно це входить у ваші плани і перед вами дійсно стоїть така мета.
Вихованка дніпровського клубу “Віват” — Орина Боровкова стала віце-чемпіонкою чемпіонату Європи з класичного жиму лежачи, який зараз проходить в Туреччині.
