ЯК НЕ ТРЕБА ВЗАЄМОДІЯТИ З ТРЕНЕРОМ

ЯК НЕ ТРЕБА ВЗАЄМОДІЯТИ З ТРЕНЕРОМ

Багаторічні спостереження дають підставу виділити два перегини, які часто зустрічаються при спілкуванні з тренером. Поряд з тими батьками, які після кожного тренування очікують посекундний звіт про свою дитину та її «успіхи», є й такі, які вважають за краще мінімізувати цей момент і черпають інформацію виключно від дитини. У цій статті увага буде приділена другому способу відносин, оскільки, на мій погляд, він деструктивніший, ніж перший. Безумовно, все суто індивідуально (у кожного своє власне уявлення про те, як це потрібно робити), але я ставлю за мету показати явище.

Думаю, не потрібно бути науковим діячем, щоб усвідомити, що дитина не здатна дати адекватну оцінку ситуації (тренувальному процесу) і в принципі не повинна це робити. Перша помилка, яку часто припускаються такі батьки, це починають за спиною тренера критикувати його дії. Мовляв, не приділяє уваги/не так подивився/не то сказав, або ж в інший бік – дав надто складне завдання/надмірно вимагає/упереджено ставиться та й інше. Буває так, що в процесі підготовки спортсмен, набуваючи бійцівських якостей, починає відхилятися від сімейного укладу і чим більше, тим менше він стає схожим на своїх близьких родичів і тут трапляється друга поширена помилка, коли один із батьків приходить у спортзал і влаштовує скандал. Після чого йде з гордо піднятою головою і навіть не здогадується про те, що своєю поведінкою перекреслив спортивне майбутнє дитині, відбивши бажання у тренера ВКЛАДАТИ душу в такого спортсмена. Дитина може й надалі відвідувати тренування, отримувати увагу, рекомендації з виправлення помилок і навіть певну допомогу, але ВКЛАДАТИСЯ в неї тренер вже не буде. Відкрию маленький секрет для таких батьків. Якщо тренер не буде зацікавлений у спортсмені, то результату ніколи не буде, яким би талановитим не був спортсмен.

Далі ситуація посилюється за таким сценарієм. Оскільки метою скандалу служить повернення до старого сімейного способу виховання (читайте придушення) і грубе неприйняття нових форм якостей характеру, то батьки різними способами починають схиляти тренера саме до цього і всіляко намагаються вплинути на процес розвитку спортсмена. Треба пам’ятати, що справжній професіонал НІКОЛИ не враховуватиме подібні побажання батьків і не дозволить втручатися у свою роботу, з чого випливає наступний факт: пропорційно зростаючому впливу тренера, вплив батьків буде стрімко зменшуватися. Це викликає внутрішню паніку і в хід йде все, що можна придумати, від приниження тренера в очах дитини до фізичної перешкоди розвитку: коли дитину замикають у кімнаті, щоб не йшла на тренування або кидають парасолькою в голову дочки, при зробленому виборі піти в спортзал, замість того, щоб посидіти вдома з мамою.

Я навів кілька конкретних прикладів помилок, які часто зустрічаються з боку батьків при взаємодії з тренером. А їх безліч. І всі вони мають тільки одну явну причину – нерозуміння, що виникає від неповноти інформації про процес, що відбувається. Річ у тому, що спорт висуває низку вимог до спортсмена, ігнорувати які тренер ніяк не може, звідси і всі його дії, які батьки мають чітко розуміти та в ідеалі підтримувати.

Правильна ж взаємодія передбачає систематичне (не обов’язково щодня) спілкування з першоджерелом, тобто із вашим тренером. Особливо коли щось незрозуміло чи не подобається. Справжній професіонал завжди пояснить причину своїх вчинків та перспективи, що йдуть за ними (якщо не може, це не професіонал і можете сміливо помахати йому рукою).

І останнє: заявивши тренеру про своє бажання зробити з дитини чемпіона, бажано завжди пам’ятати, що справжній спортсмен виховується за законами спорту і до цього потрібно бути готовим.

P.S. Аналізуючи причину непрямого збору інформації замість прямого спілкування, зазвичай, з’ясовується дуже цікавий факт таких батьків. Але це вже зовсім інша історія.

Культура общения с тренером

Культура общения с тренером

тренерДети относятся к спорту так же, как и их родители. Поэтому когда родители уважительно общаются с тренером, акробаты внимательнее и серьезнее относятся к тренировкам.
Чтобы работа в зале была продуктивнее, необходимо соблюдать следующие несложные правила:

Обращайтесь к тренеру на «Вы»

Тренер – такой же учитель. Поэтому и обращаться к нему нужно по имени-отчеству. Это влияет на восприятие. Акробат становится послушнее и внимательнее относится к словам тренера.

Проявление вежливости

Не стоит забывать про слова вежливости: «здравствуйте», «спасибо», «пожалуйста».
Здесь это необходимо также, как и в других сферах жизни.

Уважайте нерабочее время

Если вопрос не срочный, поздно вечером или рано утром тренеру лучше не звонить и не писать.

Цените любой результат

В спорте есть традиция – после любой, даже самой неудачной тренировки говорить «Спасибо за тренировку!».
Это учит акробатов ценить любой опыт и проще переживать неудачи.

Не обсуждайте решение тренера

Когда родители обсуждают решение тренера, этим они показывают ребёнку, что с ним можно не соглашаться. Это приводит к тому, что в зале акробат начинает спорить с тренером и не выполняет его задачи. Результата с таким отношением не добьёшься. А чтобы не сомневаться в решениях тренера, выберите грамотного специалиста и доверьтесь ему полностью.

Не давайте тренеру советы

Давая советы тренеру – это проявление неуважения к нему, особенно если это происходит на глазах у ребенка.
Ведь тренер – это опытный профессионал своего дела, у которого многолетней практикой сформировано свое мнение и видение тренировочного процесса. Это касается и воспитания спортсмена.
Возможно прозвучит грубо, но: настоящий профессионал не может себе позволить принимать мнение или совет от непрофессионала по одной простой причине – это будет вредить процессу и ухудшать результат.
Однако, это не значит, что тренер отказывается от помощи родителей. Поверьте, если она понадобится – тренер обязательно об этом сообщит. Ведь он заинтересован в достижении результата не меньше, чем сам спортсмен и его родители.