Кутова Аліса – бронзовий призер чемпіонату світу зі стрибків на акробатичній доріжці серед вікових груп (11-12).
Сердечно вітаємо нашу спортсменку з успішним виступом на міжнародній арені!!!
Слова подяки всім, хто допомагав в організації та підготовці.
Слава Україні!
Висловлюємо величезну подяку нашому генеральному спонсору – страховій групі “ТАС” за надану фінансову допомогу для участі у Чемпіонаті світу!
А також особисто Оскаленко Ользі Миколаївні та всім небайдужим людям за сприяння та надану можливість.
Вихованка спортивного клубу “Віват” у складі національної збірної команди України готується взяти участь у чемпіонаті світу.
Бажаємо успішного виступу.
Слава Україні!
На рівні взаємодії різних колективів та тренерів.
Основа будь-якого розвитку – комунікація та кооперація. Цю просту істину важливо не тільки зрозуміти, а й навчитися застосовувати у житті.
Багаторічна практика з різними видами спорту, танцювальними колективами, черлідингом та іншими дають підстави стверджувати наступне. У переважній більшості випадків спостерігається абсолютне невміння правильно комунікувати (читайте спілкуватися) і досягати своїх цілей, звертаючись за допомогою до фахівців. І парадокс полягає в тому, що люди, які не вміють або, скажімо так, неправильно взаємодіють із фахівцями, не вважають це проблемою. Навіть не досягнення мети не наштовхує на думку, що вихід зазвичай там де і вхід і не заважало б звернути увагу на себе. Але нит.
Зараз дуже модним стало застосовувати акробатику скрізь, де тільки можна. Ну, в принципі, це і зрозуміло, оскільки краса нашого виду спорту цілком заслужено може бути вишенькою на торті будь-якого спортивного заходу і не тільки спортивного. Зі зростанням популярності, зростає і потреба у послугах саме цих фахівців. А фахівців, як виявилось, можна на пальцях перерахувати. І замість того, щоб правильно взаємодіяти з ними, досягаючи своєї мети, я спостерігаю не зовсім здорову картину. В загальних рисах змалюю ситуацію.
Звертається до нас колектив з «підготовленими» дітьми. Підготовленими усі чомусь вважають дітей, які раніше займалися акробатикою. Це є першою помилкою – ствердженням з боку тренера (або батьків) такого колективу. Ми ж не вважаємо підготовленою до написання диплома дитину, яка вчилася писати, але так і не навчилася робити це без помилок. А тут саме так.
Йдемо далі. Нам замовляють елементи, які вони хочуть вміти робити і тут, увага, враховуючи свою підготовленість, перебувають в ілюзії, що цього можна досягти за пару тренувань. Зазвичай при розвіюванні ілюзії, знаєте, що відбувається? Вони перестають ходити та шукають тих «фахівців», які підтвердять їхні помилкові погляди. І знаходять. Щоправда, ненадовго.
Нарешті, найстійкіші, що устояли під час зустрічі з правдою і реальністю, погоджуються з оцінкою фахівця і намагаються тренуватися, але увага – третя груба помилка – тренуватися так, як вважають вони. Не так, як потрібно для досягнення мети, а так як вони хочуть, тим самим не дають досвідченому фахівцю повною мірою реалізувати свій досвід та знання, а обмежують його здібності, нагадаю, заради яких вони й прийшли. І він уже не може допомогти досягти мети. Фахівець насамперед відрізняється від нефахівця здатністю розрізняти тонкощі.
Найпростіший приклад. Стрибає «підготовлена» дитина рондат-фляк та її тренеру здається, що вона добре її виконує і ставить за мету навчити рондат-фляк-сальто. Чого там. Але фахівець побачить у цьому виконанні кілька грубих та ще більше дрібних помилок. У тренера колективу про це немає навіть уявлення, як і про те, що не виправивши ці помилки, дитина ніколи не зможе досягти поставленої мети. А виправлення помилок, що запускає цілий комплекс заходів, це далеко не емоційний та веселий процес, як хочеться. Ось вам і демонстрація другої помилки, про яку я писав вище. Коли зустрічається безжальна реальність та ілюзорні завищені очікування.
Важливо розуміти, що будь-яке навчання – це індивідуальний та творчий процес, і справжній фахівець дуже добре бачить всю картину цілком, а саме, як з того, що маємо зараз, створити те, що хочуть. І цей процес співтворчості в жодному разі не повинен обмежуватися хибним уявленням, як це не дивно, перших зацікавлених у цьому людей, якими є тренери колективів та батьки, які звернулися до нас (і не лише до нас).
