Участь в навчально-оздоровчих курсах
Отримали вдячність від керівництва ПДАБА за участь в навчально-оздоровчих курсах.
Яскраве, насичене дитинство та розвиток малечі і підлітків, завжди були і є головним напрямком діяльності нашого клубу.
Результати 8-го відкритого турніру зі стрибків на акробатичній доріжці та стрибків на подвійному міні-батуті пам’яті В.О. Гака
З 12 по 18 червня 2023 року у Дніпрі відбувся 8-й відкритий турнір зі стрибків на акробатичній доріжці та стрибків на подвійному міні-батуті пам’яті В.О. Гака, в якому брали участь команди із Запоріжжя, Полтави, Кривого Рогу, Харкова, Дніпра, а також спортсмени із тимчасово окупованих міст Бердянська, Сєвєродонецька, Лисичанська, Мелітополя. Дніпро представляли Будівельна академія, фітнес-клуби Феррум, Планета спорту, КДЦ.
Перша частина, вже за традицією, де виступали наймолодші акробати, була проведена по спортивним залам (на місцях) і понад 90% спортсменів успішно впоралися з поставленим завданням та виконали свої розряди, що говорить про якісну підготовку тренерами (Боровкова Орина Олександрівна та Кацаєва Крістіна Віталіївна) своїх вихованців.
Другу частину (основну) провели на нашій базі у залі акробатики спорткомплексу ПДАБА. На цей раз до нас приїхали гості з Полтави, Кривого Рогу, Харкова. Не дивлячись на важкий час і перешкоди, свято спорту вдалося і все задумане вийшло. Загальна кількість учасників становила понад 170 осіб.
Змагання проводилися на двох акробатичних доріжках та подвійному міні-батуті. На цих акробатичних снарядах і продемонстрували свою майстерність як юні спортсмени з юнацьких розрядів, так і досвідченіші спортсмени (призери та переможці Чемпіонатів України та Всеукраїнських змагань), які виступали за 1 спортивним розрядом, КМС та програмою МС.
Особливі слова подяки хочеться висловити обласному НОК за надані подарунки для переможців та призерів змагань.
Що ж до результатів, то місця розподілилися таким чином:
Акробатична доріжка
3 юнацький, молодша група, дівчата: перше місце – Мішинська Соломія (Полтава), друге – Шаповалова Вероніка (ПС, Дніпро) та Сальникова Софія (Полтава), третє – Дзюбенко Кіра (Феррум, Дніпро) та Стародубець Діана (Запоріжжя). 3 юнацький, молодша група, хлопці: переможець – Шебко Тимофій (Запоріжжя), другий – Чистик Тимофій (ПС, Дніпро). 3 юнацький, старша група, дівчата: 1 місце – Крупенко Мар’яна (Запоріжжя), 2 місце – Свительська Каріна (Запоріжжя), 3 місце – Селіверстова Каріна (Феррум, Дніпро) та Серневич Аліна (СА, Дніпро). 3 юнацький, старша група, хлопці: переможець – Тименко Олександр (Феррум, Дніпро), срібний призер – Головач Матвій (СА, Дніпро), бронзовий призер – Пікуш Михайло (Запоріжжя). 2 юнацький, молодша група, дівчата: переможниця – Бєляєва Кароліна (Полтава), срібна призерка – Михайлик Анастасія (Полтава), бронзова призерка – Гальченко Ксенія (СА, Дніпро). 2 юнацький, молодша група, хлопці: перше місце – Смирнов Микита (Запоріжжя), друге – Нінікін Данило (СА, Дніпро). 2 юнацький, старша група, дівчата: 1 місце – Замуруєва Марія (ПС, Дніпро), 2 місце – Захарова Кароліна (Запоріжжя) та Яковенко Марія (Полтава), 3 місце – Комлик Євгенія (ПС, Дніпро). 2 юнацький, старша група, хлопці: 1 місце – Бережний Андрій (Полтава), 2 місце – Комарист Андрій (Полтава), 3 місце – Сенча Влад (ПС, Дніпро). 1 юнацький, дівчата: переможниця – Носенко Агата (Запоріжжя), срібна призерка – Котовенко Кіра (СА, Дніпро).
Дівчата (2015 та молодше, 2 дорослий) – 1 місце Пащенко Владислава (Полтава);
Дівчата (2013-2014, 1 дорослий) – 1 місце Павлова Ярослава (СА, Дніпро), 2 місце Кудіна Анастасія (Дніпро-Мелітополь), 3 місце – Тищенко Євгенія (Кривий Ріг);
Дівчата (2011-2012, КМС) – переможниця – Кутова Аліса (СА, Дніпро), срібна призерка – Алгаш Єлизавета (Кривий Ріг);
Дівчата (2009-2010,МС) – переможниця – Кудіна Станіслава (Дніпро-Мелітополь);
Дівчата (2008 та старше, МС) – переможниця – Зінов’єва Ганна (Харків);
Хлопці (2013-2014, 1 дорослий) – 1 місце Саклаков Дмитро (Дніпро-Бердянськ), 2 місце – Бабаєв Максим (Кривий Ріг), 3 місце – Нагірний Давид (Полтава);
Хлопці (2010-2011, КМС) – 1 місце Савков Андрій (Дніпро-Лисичанськ), 2 місце – Бабаєв Вадим (Кривий Ріг), 3 місце – Коркач Марк (Кривий Ріг);
Подвійний міні-батут:
Молодша група (2013-2014) серед дівчат 1 місце – Павлова Ярослава, серед хлопців переможцем став Саклаков Дмитро (Дніпро-Бердянськ), група (2011-2012) переможницею стала Кутова Аліса (Дніпро), група (2011- 2012) переможцем став Савков Андрій (Дніпро-Лисичанськ), старша вікова група (2009 та старше) серед дівчат переможницею стала Зінов’єва Ганна (Харків).
Медальний залік:
Запоріжжя: золото – 4 шт, срібло – 2 шт, бронза – 2 шт (8 медалей);
Полтава: золото – 4 шт, срібло – 4 шт, бронза – 1 шт (9 медалей);
Кривий Ріг: золото – 0, срібло – 3 шт, бронза – 2 шт (5 медалей);
Дніпро: золото – 13 шт, срібло – 6 шт, бронза – 6 шт (25 медалей).
Усі переможці та призери були нагороджені медалями, пам’ятними грамотами та цінними подарунками, решті спортсменів було вручено дипломи за участь та подарунки від наших партнерів. Тож із порожніми руками ніхто не залишився.
ПРО ЛЮБОВ ДО СПОРТУ
Мені іноді трапляються пости, та й доводиться особисто спілкуватися з людьми, які називають себе тренерами та які впевнено заявляють, що прищеплюють дітям любов до спорту.
У цьому пості я хотів би розібрати коротко, але по суті, що ж таке любов до спорту і як її можна оцінити у юного спортсмена.
Ця стаття призначена, в першу чергу, для свідомих батьків і я сподіваюся, вона дасть розуміння і, відповідно, допоможе розібратися, що ж насправді прищеплює дитині ваш тренер.
Отже, який головний аргумент у таких фахівців? Головне, щоб дитині подобалося. Все. Далі цього зазвичай не заходить. Досягається це «подобається» одним єдиним способом – доставляючи дитині виключно позитивні емоції від «тренувального процесу». Чому я тренувальний процес виділив у лапки? Та тому, що до тренувального процесу це не має жодних стосунків. Акцент робиться тільки на емоційному стані дитини, без урахування специфіки та головних аспектів тренування. Я не говорю, що емоції не важливі, особливо позитивні. Але це далеко не єдиний критерій хорошого тренування. А якщо дитина зазнала негативних емоцій? Що тоді? Тоді, на їх думку, такий тренер нелюд, тиран, погано ставиться до дітей, і взагалі їх не любить, і більше ми до нього не будемо ходити.
Не буду багато писати якими прийомами досягається цей ефект у таких діячів. Здебільшого все зводиться до одного. Безконтрольна вседозволеність і надмірна похвала, яка часто не відповідає реальності. Про похвалу я вже писав раніше статтю. Кому цікаво, почитайте.
Підсумок такої роботи: дитина виростає виключно споживачем (і це далеко не весь перелік), а якщо щось віддає за ці емоції, то природа такої віддачі, або матеріальна, або отримання певної вигоди від когось (батько, «тренер» і т.д.). Це важливо розуміти. Не отримувати радість (а це не те саме, що отримувати задоволення) від досягнення своїх результатів, а отримувати задоволення від зовнішнього світу. Якщо рівень задоволення від таких тренерів знижуватиметься, то (відкрию великий та неприємний секрет) з великою ймовірністю вас легко поміняють на іншого подібного «фахівця». І доводиться розбиватися вщент, щоб утримати дитину, застосовуючи все більше і більше «лагідних» прийомів.
Вибачте, а де тут спорт? Результат, досягнення мети, оволодіння спеціальними навичками та вміннями, формування спортивного характеру та багато іншого з чого власне він і складається.
Любов до спорту виявляється ось у чому. Уважно прочитайте і порівняйте свою дитину, чи справді вона любить займатися спортом, чи вона любить щось інше.
Так ось:
- коли (не дай Боже, але таке буває у спорті) дитина отримує травму або ламає руку/ногу, вона не сидить вдома і страждає, звинувачуючи всією родиною тренера, а в гіпсі приходить на тренування;
- коли після невдалого виступу на змаганнях, дитина не втрачає мотивації, а навпаки, не може дочекатися першого тренування, щоб почати готуватися на наступні та виступити вдало;
- коли, зазнавши неприємні больові відчуття при розтяжці або при фізичних вправах (крепатура), дитина не змінює вид спорту або тренера, а приходить у спортзал і через біль тренується далі;
- коли тривалий час чує від тренера тільки зауваження про допущені помилки, що викликає негативні емоції, але при цьому не вбирає від батьків негатив по відношенню до тренера, а тренується ще старанніше;
- коли відчуває радість під оплески команди, за успішно виконаний елемент чи складну вправу, а чи не вихваляння за неіснуючі якості;
- коли стоїть на п’єдесталі і відчуває позитивні емоції від конкретної перемоги, а не «казкові» навіювання, що якби він виступав, то міг би виграти у майстрів спорту і т.д.
Ось це свідчить про любов до спорту і така дитина обов’язково стане чемпіоном, бо справжній тренер навчив його долати насамперед себе, свої слабкості та страхи.
Любити спорт, це мати величезне бажання виконувати багаторазово і довго необхідні вправи незважаючи ні на що. Бо тільки віддаючи, ми отримуємо.
Але не навпаки.
P.S. Я прихильник називати речі своїми іменами. Професія, якою займаються люди, які помилково називають себе тренерами, називається аніматор. Раніше це називалося масовик-витівник (масовик-затейник). Прошу не плутати із професією тренера.
