СПОРТ І ОСОБИСТІСТЬ

СПОРТ І ОСОБИСТІСТЬ

Навчити рухам, навіть складним, легше, ніж сформувати особистість спортсмена.
Фізична та технічна підготовленість спортсмена зовсім не означають гарантований успіх на змаганнях.
Досягнення результату у спорті (а це в умовах боротьби на змаганнях) немислиме без прояву особистих якостей спортсмена.
Яким чином спорт впливає на формування особистості?
Для цього буде не зайвим уточнити поняття «спорт» та «особистість». Щодо спорту, то його існує три види: масовий, професійний та олімпійський. Завдання кожного виду дещо відрізняються один від одного, але у найзагальнішому вигляді під спортом (спортивною діяльністю) слід розуміти діяльність, спрямовану на досягнення конкретного результату. Для самого спортсмена тренування – це процес нескінченного оновлення та перетворення. Головною перевагою спорту (у контексті вдосконалення особистості) є правильність мислення, коли упадницький та песимістичний тип мислення перетворюється на оптимістичне вирішення завдання.
Особистість – це унікальна людина зі своєю системою цінностей, звичками, мисленням та іншими індивідуальними особливостями. Відомо, що особистість характеризують не тільки її вчинки, а й те, як вони здійснюються. До цього можна додати: а також й те, які вчинки не здійснюються.
У складних умовах змагань особисті якості спортсмена відіграють першорядну роль. Підготовка до змагань поділяється на фізичну, технічну, тактичну, психологічну та інші види. Усі вони впливають на формування особистості спортсмена, але більшою мірою цьому сприяє психологічна підготовка і ось чому.
Одним із свідчень сформованості особистості спортсмена, його усвідомленого ставлення до себе, тренувань та виступу на змаганнях є наявність правильної системи безпосередньої підготовки. Стисло зупинимося на цьому питанні. Весь період безпосередньої підготовки доцільно поділити на три етапи:
 
  • до виклику (з моменту закінчення розминки до виклику для виконання вправи)
  • після виклику (з моменту виклику для виконання вправи до прийняття вихідного положення)
  • вихідне положення (з моменту вихідного положення до початку дії).
На кожному етапі вирішується своє завдання доступними прийомами та методами психологічної підготовки у чіткій послідовності та взаємозв’язку.
Як бачимо, лише за кілька секунд до виступу у психологічно підготовленого спортсмена відбувається найпотужніша внутрішня робота над собою. Ця робота багато в чому визначатиме успіх чи невдачу. Психологічно сильна особистість з більшою ймовірністю реалізує накопичений потенціал і досягне запланованого результату, ніж спортсмен, який не вміє мобілізуватися на участь у змаганнях.
Адже готовність до змагань – це цілісний стан особистості спортсмена і висококваліфікований спортсмен – це насамперед дуже вольова людина. А як відомо, воля – найважливіша властивість особистості.
Підсумовуючи, можна з упевненістю сказати, що готовність до змагання та готовність до спроби (тобто готовність реалізуватися) безпосередньо залежить від психологічної підготовки спортсмена, яка у свою чергу і формує особистість спортсмена.
ПОДОЛАННЯ СТРАХУ У СПОРТІ

ПОДОЛАННЯ СТРАХУ У СПОРТІ

Основою успішного виступу на змаганнях та досягнення високих результатів у спорті є виховання спортивного характеру.

Воно включає ряд необхідних дій та внутрішніх перетворень під впливом (тиском) вимог спортивної підготовки.

Боротьба зі страхами, що виникають, як у процесі підготовки, так і при виступі на змаганнях – є фундаментальною з психологічної точки зору.⠀

Річ у тому, що на змаганнях домінують психологічні чинники, і від того, як спортсмен із ними впорається, залежить успіх його виступу.

Саме тому навчання подоланню страху має бути одним із постійних компонентів педагогічного процесу. Воно впливає як на спортивне вдосконалення, і формування особистості спортсмена.

А що говорить про це сучасне ліберальне «виховання». Боже збав. Навіщо травмувати психіку дитини? З такими словами тато нашого колишнього спортсмена (хлопчика-підлітка) забрав його перед початком виступу після «на його думку» невдалої розминки.

От і доводиться сучасному тренеру танцювати між двома вогнями і переконувати таких переляканих батьків (так, саме батьків), що не такий страшний чорт, як його малюють.

Я думаю, ви сильно здивуєтеся (а може, і ні) коли дізнаєтеся, що в більшості випадків основною перешкодою на шляху до успіху в спорті стоять саме всезнаючі (читайте, неосвічені і при цьому доводячи тренеру свою правоту), егоїстичні (тренуйся так, щоб мені було зручно, а то закрию тебе в кімнаті на ключ) і боягузливі (менше ризику та травм, щоб не відчувати почуття страху та занепокоєння) батьки, які не тільки заважають вихованню чемпіона, але навіть не дають розкрити потенціал закладений природою.

Однак у спорті вкрай важливо не уникати, а правильно працювати із почуттям страху і ось чому.

У спортивній психології під емоційною напруженістю (страхом) розуміється цілісна зміна психофізіологічного тонусу перед виконанням відповідальної діяльності (дії). Емоційна напруженість в оптимальних межах – необхідний чинник готовності до виконання складної дії. Іншими словами, почуття страху просто необхідне для успішного виступу, але у потрібних межах. Саме до управління своїм почуттям страху в потрібних межах і зводиться навчання щодо його подолання. Як не дивно, але повне придушення страху перед виступом надає більше шкоди, ніж користі, і не дозволяє мобілізувати свої внутрішні ресурси.

В заспокоєння стурбованим батькам повідомлю, що досвідчений і компетентний тренер володіє цілим рядом прийомів, як для тренувального процесу, так і для змагальної діяльності. Тому тут хвилюватись не треба. Хвилюватися потрібно, якщо ви потрапили до горе-тренера, який поняття не має про що йдеться і часто завдає непоправної шкоди не лише фізично, а й у виховному плані.

P.S. Дозвольте вашій дитині випробувати всю гаму почуттів, яку надає спорт, а тренеру робити свою роботу і ви обов’язково побачите свою дитину не тільки чемпіоном, але й сильною особистістю, якщо звичайно це входить у ваші плани і перед вами дійсно стоїть така мета.

Я МАТИ, Я КРАЩЕ ЗНАЮ СВОЮ ДИТИНУ

Я МАТИ, Я КРАЩЕ ЗНАЮ СВОЮ ДИТИНУ

Не відкрию вам секрету, якщо напишу, що тренер є другим батьком для дитини.

У цій статті йтиметься про знання про дитину, як з боку батьків, так і з боку тренера. У нашій багаторічній роботі з дітьми нам часто доводиться чути фразу «я мати, я краще знаю свою дитину». До речі, від батьків чоловічої статі такої фрази ми ніколи не чуємо.  Це так, на поміркувати.

Повертаючись до теми, у мене виник інтерес і бажання розібратися, а хто ж справді знає краще дитину – батьки чи тренер?

Сім’я за фактом свого існування дає безмежні можливості для вивчення дитини і цим залишає тренера далеко позаду. Оскільки перед приходом у спорт у батьків є кілька років на виховання дитини та формування її особи. Але на превеликий жаль, з особистих спостережень, скажу, що переважна більшість молодих батьків не займаються вивченням, вихованням та формуванням своєї дитини. І на підтвердження цього наведу соціальне опитування однієї матусі із запитанням: «Ким ви бачите свою дитину в майбутньому?». Відповіді такі: нехай сам вирішує, головне, щоб хорошою людиною був; щасливою людиною; ми про це не думаємо й надалі в тому самому ключі. Ще педагог Макаренко писав: «Виховання, як і будь-яка інша справа, повинна мати мету, інакше матимете випадковий результат, який вам не сподобається». Ось і маємо те, що маємо. Але це найважливіше, що потрібно зробити – визначитись з метою і лише потім реалізовувати намічений план. Але перш, ніж визначитися з метою, потрібно зрозуміти хто перед вами, потрібно познайомитися зі своєю дитиною. Потрібно любити свою дитину (але любити істинно) – це означає придивлятися до неї, зрозуміти яка вона і що їй потрібно. Це і є та увага, якої так не вистачає сучасним дітям і звідси виникають усі подальші біди. А насправді все дуже просто. По очах видно, треба просто вдивлятися.

Навіть при поверхневому аналізі видно, що, отримавши величезну можливість у вивченні своєї власної дитини, багато батьків просто ігнорують цей факт і найчастіше не знають своїх дітей. Чому так відбувається – це тема окремої статті. А ми перейдемо до тренера та його професії.

Спорт диктує свої правила гри і щоб досягти тут успіху, потрібно не просто знати їх, а й правильно застосовувати, а відбувається це шляхом реалізації потенціалу та вміння перетворити накопичений досвід у результат на змаганнях. Саме здобутки вихованців визначають успіх тренера. Тому основним об’єктом дослідження, вивчення та роботи для тренера є його спортсмен. Тут вже немає тієї свободи вибору, як у сім’ї, тут існують умови, ігноруючи які виховати чемпіона не вийде ніколи.

Тому з першої хвилини увага тренера прикута до спортсмена і починається тривала та кропітка, часто невдячна, робота з реалізації дитини у цьому виді діяльності.

Першою та найголовнішою умовою групового тренування є забезпечення індивідуального підходу до спортсмена. До речі, багато батьків, з піною біля рота вимагають саме цього щодо їхнього улюбленого чада. Ну, давайте розбиратися в цьому питанні.

Індивідуальний підхід передбачає знання індивідуальних особливостей особистості кожного спортсмена. А тепер, увага, питання. На якій підставі батьки вимагають індивідуального підходу, якщо (як з’ясувалося вище і далі я це доведу) самі не мають необхідних знань? Чи не пахне тут перекладенням відповідальності на тренера своїх помилок у вихованні? І це відбувається на початку багаторічного шляху спортсмена. На мою думку, це вже неправильна ситуація, але це наша реальність.

Йдемо далі. Рекомендується складати психологічну характеристику чи психологічну карту кожного спортсмена. Один із основних розділів карти – це типологічні особливості (особливості нервової системи). Чи багато батьків знають особливості нервової системи своєї дитини? Сюди входять такі прояви її властивостей: сила-слабкість, врівноваженість-неврівноваженість, рухливість-інертність. Кожна властивість має власну характеристику.

Не менш важливим є характерологічний розділ, який ділиться на три напрями: моральні риси особистості, вольові риси особистості, емоційні прояви. Які своєю чергою також мають ряд показників, якими проводиться оцінка.

На жаль, обсяг статті не дозволяє глибше розглянути цю тему, але цієї інформації достатньо для того, щоб зробити висновки.

Правильність складання психологічної карти залежить від однієї важливої ​​якості тренера (якого позбавлені багато батьків) – педагогічного спостереження. Читаємо – проявлену увагу до спортсмена. Тому, порівняно з деякими сім’ями, діти у спортзалі «купаються» в увазі тренера, навіть якщо їм так не здається. І відбувається так не тому що тренер такий велелюбний, а тому що це необхідність досягнення професіоналізму у своїй справі.

Думаю, що справедливо буде у відповідь на вимогу про індивідуальний підхід – надання тренеру від батьків подібної картки (хоч би з описом цих двох пунктів) на свою дитину.

Підводячи підсумок, мені б хотілося, щоб молоді мами якомога менше використовувати фразу «Я краще знаю свою дитину, тому робіть так», особливо перед компетентними професіоналами, і все-таки прислухалися до їхньої думки, якою б неприємною не була правда.

P.S. Ця стаття присвячена справжнім тренерам, професіоналам своєї справи та педагогам від Бога. У жодному разі не плутайте з самозванцями, які називають себе ТРЕНЕРАМИ і вливають у ваші вуха тонни солодких промов.

Всім добра!

Освоюємо новий вид спорту

Освоюємо новий вид спорту

У «міжсезоння» використовуємо інші види фізичної активності для всебічного розвитку, а саме: спритності, точності, швидкості мислення, витривалості, координації рухів, уважності та багато іншого, що дає настільний теніс.
Як писав Шуберт: «хороший музикант, якщо він лише хороший музикант, не може бути хорошим музикантом». Це повною мірою стосується і акробатів!
9-й турнір зі стрибків на акробатичній доріжці та стрибків на подвійному міні-батуті присвячений пам’яті В.О. Гака

9-й турнір зі стрибків на акробатичній доріжці та стрибків на подвійному міні-батуті присвячений пам’яті В.О. Гака

З 24 по 30 червня 2024 року у Дніпрі відбувся 9-й турнір зі стрибків на акробатичній доріжці та стрибків на подвійному міні-батуті присвячений пам’яті В.О. Гака, в якому брали участь команди із Запоріжжя та Дніпра, а також спортсмени із тимчасово окупованих міст Бердянська, Сєвєродонецька, Лисичанська, Мелітополя. Дніпро представляли Будівельна академія, фітнес-клуби Феррум, Планета спорту, КДЦ.

Перша частина, вже за традицією, де виступали наймолодші акробати, була проведена у спортивних залах (на місцях). Переважна більшість спортсменів успішно впоралися з поставленим завданням та виконали свої розряди, що говорить про якісну підготовку тренерами (Боровкова Орина Олександрівна та Алєксандрова Крістіна Віталіївна) своїх вихованців. Другу частину (основну) провели на нашій базі у залі акробатики спорткомплексу ПДАБА. Не дивлячись на важкий час і перешкоди, свято спорту вдалося і все задумане вийшло. Загальна кількість учасників становила понад 160 осіб.

Змагання проводилися на двох акробатичних доріжках та подвійному міні-батуті. На цих акробатичних снарядах і продемонстрували свою майстерність як юні спортсмени з юнацьких розрядів, так і досвідченіші спортсмени (призери та переможці Чемпіонатів України, Всеукраїнських змагань, а також член національної збірної команди України, бронзова призерка Кубка світу та Чемпіонату Світу зі стрибків на акробатичній доріжці – Аліса Кутова),  які виступали за 1 спортивним розрядом, КМС та програмою МС.

Що ж до результатів, то місця розподілилися наступним чином:

Акробатична доріжка

3 юнацький, молодша група, дівчата: перше місце – Ломейко Поліна (Запоріжжя), друге – Золотарьова Ольга (Запоріжжя) та Авагян Кіра (Феррум, Дніпро), третє – Павленко Анастасія (Запоріжжя).

3 юнацький, молодша група, хлопці: переможець – Сідан Олександр (СА, Дніпро), другий – Панащенко Михайло (ПС, Дніпро), третій – Іванцов Євген (Запоріжжя).

3 юнацький, старша група, дівчата: 1 місце – Літвіненко Мілана (Запоріжжя), 2 місце – Дмитренко Єлизавета (Запоріжжя) та Кусій Дар’я (Запоріжжя), 3 місце – Гібнер Аніта (СА, Дніпро).

3 юнацький, старша група, хлопці: переможець – Головач Матвій (СА, Дніпро), срібний призер – Павленко Кирило (ПС, Дніпро) та Домаранський Роман (ПС, Дніпро), бронзовий призер – Сенча Артем (ПС, Дніпро).

2 юнацький, молодша група, дівчата: переможниця – Шаповалова Вероніка (ПС, Дніпро), срібна призерка – Шмідт Ольга (ПС, Дніпро), бронзова призерка – Стародубець Діана (Запоріжжя).

2 юнацький, молодша група, хлопці: перше місце – Шебко Тимофій (Запоріжжя), друге – Євенко Ігор (Запоріжжя), третє – Хіміч Рінат (ПС, Дніпро).

 

2 юнацький, старша група, дівчата: 1 місце – Чайка Софія (ПС, Дніпро) та Носова Анастасія (Запоріжжя), 2 місце – Резніченко Поліна (Запоріжжя), 3 місце – Сідаш Поліна (Запоріжжя).

2 юнацький, старша група, хлопці: 1 місце – Мартіросян Гарік (ПС, Дніпро), 2 місце – Гусак Олег (Запоріжжя), 3 місце – Суліма Кирило (Феррум, Дніпро).

1 юнацький (спрощений) дівчата: переможниця – Світельська Карина (Запоріжжя), срібна призерка – Лущан Віра (Запоріжжя), бронзова призерка – Пучкова Богдана (Запоріжжя).

1 юнацький (спрощений) хлопці: переможець – Сенча Владислав (ПС, Дніпро).

Дівчата (1 юнацький) – 1 місце – Захарова Кароліна (Запоріжжя);

Дівчата (2014 – 2015, 1 дорослий) – 1 місце – Павлова Ярослава (СА, Дніпро), 2 місце – Гальченко Ксенія (СА, Дніпро), 3 місце – Вежичаніна Євгенія (СА, Дніпро);

Дівчата (2012-2013, КМС) – переможниця – Кутова Аліса (СА, Дніпро), срібна призерка – Кудіна Анастасія (СА, Дніпро);

Дівчата (2010-2011, МС) – переможниця – Кудіна Станіслава (СА, Дніпро);

Хлопці (2014 – 2015, 1 дорослий) – 1 місце – Саклаков Дмитро (СА, Дніпро);

Хлопці (2010-2011, МС) – 1 місце – Савков Андрій (СА, Дніпро);

Подвійний міні-батут

Молодша група (2014 – 2015) серед дівчат: 1 місце – Павлова Ярослава, серед хлопців переможцем став Саклаков Дмитро (СА, Дніпро); група (2012-2013) переможницею стала Кутова Аліса (Дніпро), а срібною призеркою – Кудіна Анастасія (СА, Дніпро); група (2010-2011) серед дівчат переможницею стала Комлик Євгенія (СА, Дніпро) та срібною призеркою – Кудіна Станіслава (СА, Дніпро), а серед хлопців у цій віковій групі переможцем став Савков Андрій (СА, Дніпро).

Медальний залік:

Запоріжжя: золото – 6 шт, срібло – 7 шт, бронза – 5 шт (18 медалей);

Дніпро: золото – 16 шт, срібло – 9 шт, бронза – 5 шт (30 медалей).

Усі переможці та призери були нагороджені медалями, пам’ятними грамотами, солодкими призами та цінними подарунками, решті спортсменів було вручено дипломи за участь та подарунки від наших партнерів. Усім, хто виконав спортивні розряди, були вручені клубні значки.

Дитяче спортивне свято вдалося!

Слова подяки нашим захисникам та низький уклін.

Все буде Україна!