ОСНОВИ ПРАВИЛЬНОГО ВИХОВАННЯ. Творення

ОСНОВИ ПРАВИЛЬНОГО ВИХОВАННЯ. Творення

виховання дітейЧастина 3. Творення.

Щоб виховати творця, що приносить користь собі у житті та оточуючим, треба розпочати з першого правила. Не дозволяти дитині проводити багато часу вдома. Її треба привчати до соціального життя з дитинства. Прогулянки в колясці, ігри на дитячих майданчиках, дитячий садок, походи в гості та прийом гостей у себе тощо. Світ дитини не повинен обмежуватися стінами кімнати, він повинен бути набагато ширшим. Чим більше дитина перебуватиме вдома, тим більше вона замикатиметься в собі і житиме у своєму внутрішньому світі, у своїх ілюзіях, що не мають нічого спільного з реальним світом і навколишньою дійсністю.

Творення – це творчість зі знаком плюс і це теж треба правильно виховувати. Нагадаю, що дитина в ранньому віці виховується наслідуванням. Вгадайте, на кого вона дивиться насамперед і копіює не лише поведінку, а й звички? І якщо батьки кидають на життя досить похмуру тінь, ні про яке творення не може бути й мови. Тут знову доречно буде згадати Макаренка: «Творча праця абсолютно неможлива у тих людей, які до роботи підходять зі страхом, які бояться відчуття зусилля, бояться, так би мовити, трудового поту, які на кожному кроці тільки й роблять, що розмірковують, як би швидше позбутися роботи і почати щось інше. Це інше здається їм симпатичним, допоки вони за нього не взялися».

Чи багато батьків можуть показати дитині свої творчі успіхи? Привести до себе на роботу і показати результати свого творчого творення, тим самим показавши приклад і започаткувавши виховання цієї позитивної якості у дитини. На жаль, таких випадків не так багато і причина в основному, це людина, що збилася зі СВОГО шляху. Тому що свій шлях сповнений творчості і творення і це стосується абсолютно будь-якої праці, навіть шевця. Звідси випливає простий висновок. Насамперед, основні зусилля батькам треба докласти, щоб якнайшвидше знайти себе і свій шлях і почати бути творцем у житті. А формування цієї якості у дитини не змусить на себе довго чекати. А поки цього не сталося (у тих людей, хто шукає себе) треба вже сьогодні вчитися виявляти свій творчий потенціал у тій роботі, яка є зараз. Багато хто недооцінює важливість цього, мовляв, ось коли знайду свою справу, тоді творча енергія попре сама і все почне виходити само собою. Чи не почне. Потрібно вміти цю енергію переводити в практичне русло, на благо, інакше знака плюс не вийде. Для цього необхідно мати певні навички та вміння. Тому вчитися треба прямо зараз і в тій точці, де ви перебуваєте в даний момент.

Крім свого особистого прикладу (основного), існує потужний інструмент як для дітей, так і для дорослих для виховання цієї цінної якості та ім’я йому – спорт. В черговий раз прошу не плутати і розуміти різницю між спортом і цим способом життя та фізкультурою чи фітнесом, де стоять зовсім інші цілі та часто протилежні. На підтвердження своєї думки наведу висловлювання на цю тему найсильнішої людини планети (свого часу) – Юрія Власова. Великий спорт – одна з форм пізнання. Для самого спортсмена тренування – це процес нескінченного оновлення і перетворення та насамперед виховання почуттів. Пройшовши цю школу успішно, людина стає по-справжньому готова до життя та її випробувань, а значить вона стає творцем!

ОСНОВИ ПРАВИЛЬНОГО ВИХОВАННЯ. Гра

ОСНОВИ ПРАВИЛЬНОГО ВИХОВАННЯ. Гра

воспитаниеЧастина 2. (Гра)

Скільки батьків організовують ігри для своїх дітей? А скільки цими іграми керують?

Адже гра має важливе значення в житті дитини. Яка дитина у грі, так вона і працюватиме. Тому виховання майбутнього діяча відбувається насамперед у грі. Макаренко писав: «Для того, щоб керувати грою дитини та виховувати її у грі, батьки повинні добре подумати над питанням про те, що таке гра і чим вона відрізняється від роботи. Якщо батьки не подумають над цим питанням, не розберуться в ньому як слід, вони не зможуть керувати дитиною і будуть губитися в кожному окремому випадку, швидше псувати дитину, ніж виховувати».

Слід знати, що гра проходить кілька стадій розвитку, й у кожної стадії потрібен особливий метод керівництва. Перша стадія – час кімнатної гри, час іграшки. Іграшки бувають наступних видів: іграшка готова (машинка), напівготова іграшка (розбірні моделі), іграшка-матеріал (пластилін). Друга стадія – це спільна гра з іншими дітьми (дитячий майданчик, дитячий садок). Третя стадія – спільна гра-діяльність групи, коли дитина частина колективу (школа, спортивна секція). На всіх трьох стадіях розвитку гри вплив батьків має велике значення. І розподіляється так – перша стадія перебуває під повним контролем і управлінням батьків, друга – від батьків потрібна, передусім, увага, оскільки контроль і управління починають ставати більш слабшими. На третій стадії керівництво грою не перебуває у руках батьків, воно передано шкільній чи спортивній організації, але в батьків залишаються великі можливості для правильного впливу на характер дитини.

Докладніше зупинимося на першій стадії. Завдання батьків такі: щоб дитина дійсно грала, складала, будувала, комбінувала; щоб не бігла від одного завдання до іншого, не закінчивши першого; щоб кожну іграшку дитина берегла, зберігала і правильно ставилася до неї. У іграшковому царстві завжди має бути повний порядок, повинно проводитися прибирання.

Треба вміти організувати та захопити грою свою дитину. Це дуже важливо, саме тут лежать витоки формування правильних бажань. Не менш важливим моментом на стадії розвитку дитини є допомога в реалізації цих бажань. Ще раз хочу наголосити, не дати готовий результат, а саме допомогти досягти його. Батьки тут виступають у ролі помічника, а не улагоджувача дитячих примх. Як я вже писав раніше у своїх статтях, бажання потрібно виховувати, особливо якщо ви хочете, щоб у дитини виникали правильні бажання. В іншому випадку, якщо ви цього не робитимете, то ви розриваєте зв’язок дитини з собою. Роблячи це постійно (не даючи їй те, що вона хоче і це не про іграшку), ви остаточно переконаєте свою дитину в непотрібності її бажань. Відбувається класичне знецінення людини (не формується повага і любов до себе, на корені знищується почуття власної гідності, не розвивається воля і багато чого відбувається «цікавого») і, зрештою, дитина, стаючи підлітком, повністю втрачає себе. До цього віку вона повністю розучується хотіти.

Другою небезпекою в цьому випадку є те, що така дитина (підліток), яка не навчилася «виконувати» свої бажання, виконуватиме чужі. І в умілих руках буде заручником такої несвободи тривалий час. І ще зовсім невідомо, чи виникнуть умови у подальшому житті, за яких станеться потрібний імпульс. Запобіжником, щоб уникнути трагедії, є справжня турбота про дитину, шляхом правильного виховання її в ранньому дитинстві та справжня турбота про її майбутнє.

P.S. У доросле життя дитина повинна увійти підготовленою і початок цієї підготовки – гра!