от Дмитрий Гак | Май 31, 2023 | Виховання та розвиток особистості, Тільки для людей, які думають
Будь-якому тренеру за час своєї практичної діяльності неодноразово доводиться стикатися з питаннями мотивації, читайте – бажання, при заняттях дітей спортом.
Часто можна почути такі фрази, як від батьків, так і від дітей “він не хоче більше тренуватися”, “їй перестало подобатися”, “зникло бажання” тощо.
У цій статті я покажу кілька найпоширеніших батьківських помилок, які вбивають мотивацію юного спортсмена.
Перша помилка, якій я присвятив окрему статтю, це амбітність батька (ів), тобто бажання батька та/або матері набагато більше за бажання самої дитини. І вони його пригнічують. У цій ситуації мало хто з дорослих замислюється, що своїми діями і словами насильно (дитина ще не може відстоювати себе) вдиратися в особисті межі і перетворює свою любу дитину на слухняну іграшку, яка виконує бажання дорослих. Ні про яку свободу волі, а тим більше особисту реалізацію, тут не йдеться. Підсумок: виховується слухняний несамостійний раб, який відвідує спортивний зал «з-під палиці» або, що ще гірше, через страх бути відкинутим і позбавленим батьківської любові.
Друга, дуже поширена помилка, випливає із першої. Це всезнаюча мама (можливо і тато, але рідше). В цьому випадку один із батьків забирає на себе роль тренера, самовільно привласнивши собі право управління, втручається в тренувальний процес і «налаштовує сина перед змаганнями», «самостійно вчить дочку елементам», «роздає поради та робить зауваження», намагається принизити в очах дитини значущість авторитету тренера, коли не згоден з його думкою і робить ще багато шкідливого для становлення спортсмена. Але найголовніша шкода полягає в тому, що такі батьки змінюють ставлення до самого тренера та тренувань на гірший бік. Про яку мотивацію тут можна говорити?
Третя помилка протилежна першій. Повна відсутність інтересу до занять дитини. Особисто я мав випадки, коли батьки через кілька років тренувань неправильно називали вид спорту своєї дитини. Тренувальний процес – це, перш за все процес розвитку і тут не може бути все гладко. Поряд з успіхами, будуть і невдачі. Що в першому, що в другому випадку дитина гостро потребує розуміння та підтримки з боку батьків. Не отримуючи цього, вона втрачає інтерес до свого захоплення і причиною цього є знецінення шляхом байдужості з боку найближчих людей.
Крім батьківських помилок, існують ряд специфічних (спортивних) проблем, що знижують мотивацію спортсмена: виникнення страху, тривала відсутність бажаного результату, непрофесіоналізм тренера та багато іншого, але це вже другорядні моменти порівняно з чільним значенням сім’ї та батьків.
Ключ до постійно зростаючої мотивації дитини, у будь-якому її занятті, лежить у правильному вихованні. Як я писав у минулих статтях, бажання можна і потрібно виховувати. Саме батьки повинні закладати фундамент позитивних якостей, на яких справжній тренер зможе розкрити весь потенціал дитини. Саме батьки повинні усвідомлювати свої дії, слова і поведінку і завжди знаходити золоту середину, що забезпечує гармонійний розвиток своєї дитини.
А якщо ще простіше. Любов та підтримка, ось що має бачити дитина на всьому шляху свого розвитку, незалежно від роду захоплень та кінцевого результату.
P.S. Бажання чи небажання вашої дитини чимось займатися – це пряме відображення вашого виховання.
от Дмитрий Гак | Дек 17, 2022 | Виховання та розвиток особистості, Тільки для людей, які думають
Сучасний тренд прожити щасливе життя диктує особливе його розуміння. Я б сказав, сильно перекручене та далеке від істини.
Пропоную вашій увазі власну версію розуміння цієї теми.
Особисто я поділяю життя людини на два умовні етапи – до «дозрівання» і після.
У першому, задоволення від особистісного зростання, інвестиції в себе та задоволення інстинктивних потреб. Так би мовити, здоровий егоїзм, який не завдає шкоди і не руйнує інших людей.
Пізніше задоволення від реалізації духовних потреб. І справжньому служінню своєму народові та людству. Тут вже на перше місце дедалі частіше виходить жертвування, у позитивному сенсі цього терміну. До жертви також треба бути готовим. Непідготовлена людина не здатна пожертвувати навіть краплею своєї енергії чи уваги заради іншого. Вона зациклений на собі. І навіть під тиском. Змусити можна, але це не принесе радості ані тому, хто віддає, ані тому, хто змусив. В ідеалі, жертва має бути усвідомленою та добровільною, без очікування чогось назад. Ось це свідчить про готовність.
На основі цих висновків, дуже умовно можна уявити різні варіанти життів. Найгірший, середній та ідеальний. Насправді ж сценаріїв життя стільки, скільки людей на землі і особисто в кожного, варіантів «долі» безліч, це залежить від щосекундного вибору людини постійно.
Інвестування в себе передбачає комплексний підхід, де розвиток здійснюється за всіма напрямами. Це важкий процес, але він формує успішність життя після дозрівання. Пропалюючи бездумно першу половину життя і не напрацьовуючи внутрішні якості, після «находження» себе доведеться все одно цим займатися, щоб реалізувати своє призначення. А коли тобі далеко за 20, зробити це не так просто, як морально, так і фізично. Доведеться заново будувати своє «особисте» життя, найчастіше, коли вже під боком чоловік чи жінка, і пара живчиків, які ще більше ускладнюють процес.
Ідеальний варіант передбачає цілісність життя як до цього моменту, так і після.
Найгірший сценарій (пропалювання життя) – передбачає зміщення цього етапу на значно пізніший період, а часто цей “період” так і не настає. Людина не розуміє, що з нею відбувається, в якому напрямку “плисти” і що робити, живе помилковим розумінням твердження “жити сьогоднішнім днем”. І вона думає, що бере від життя все, концентруючи свою увагу лише на одержанні задоволення, навіть не підозрюючи, що до справжнього щастя це не має жодного стосунку.
Трапляються перекоси, коли в першій частині життя людина навпаки багато часу займалася розвитком, не залишаючи часу і не дозволяючи собі задовольняти потреби саме цього етапу. У результаті, дозрівши до зрілого рівня і отримавши всі можливості, вона починає задовольняти потреби надмірно і може завдати своєму життю не меншої шкоди, ніж несвідома людина, яка пропалює життя. Ця людина вже має чітке розуміння своїх дій, отже вона має тягар відповідальності за них, на відміну від людини, яка цього не розуміє.
Мораль цієї байки така: чим раніше людина почне займатися собою свідомо, не забороняючи собі те, що вона хоче підсвідомо і відчуваючи свою особистісну міру, тим більше задоволення вона отримає від життя. При цьому реалізувавшись як особистість і виконавши своє завдання, поставлене їй вище. А отже, проживе більш змістовне та щасливе життя.
от Дмитрий Гак | Янв 8, 2022 | Тільки для людей, які думають
Общество-человечество способно существовать и
развиваться только при наличии определённых условий, обеспечивающих этот процесс.
⠀
Как пример можно привести некоторые виды животных, которые не размножаются в неволе. Это пример в животном мире, но суть духовного развития та же. Если созданы условия, сдерживающие творческий потенциал, то он никогда и не реализуется.
⠀
Творчество-созидание надо воспитывать с самого
раннего возраста. Я не говорю о некоторых отклонениях современного «творчества», где этим понятием прикрывают уродства и психические расстройства, выставляют это напоказ и называют это проявлением гениальности человека. А если ты не понял задумку такой «личности», то тебя высмеивают и считают темнотой и это в 21 веке. Я говорю о созидании, приносящем пользу. Это ключевое слово. Если творчество человека лично тебя вдохновляет на действия, в результате которых раскрывается твой
потенциал, который ты стремишься реализовать со знаком плюс, вот это и есть польза. Второе ключевое слово «знак плюс». К сожалению таких ориентиров в современном обществе становится все меньше и меньше. Сейчас мода диктует ориентиры для человека. Модно иметь последний айфон, брендовую одежду, жить напоказ по типу блогеров и т.д. Что и говорить, что при таких условиях мы никогда не увидим созидания, только потребление и культивацию эгоизма. А условия для развития надо создавать, что тоже является созиданием. Сами по себе они не появятся. Это как с полем, если его не подготовить, не засеять, не вырастить пшеницу, то хлеба никогда мы не увидим. Само по себе оно может лишь зарасти сорняками и все. Так и с развитием человека. Попадая не в те компании,
воспитанные люди чувствуют себя неловко, например, среди невежд, непьющего в окружении алкашей не воспринимают, умного среди дураков, не любят, успешному в чем-либо завидуют черной завистью. Продолжать можно бесконечно. А ведь по уровню зависти можно легко определить насколько глубоко несчастен человек и пагубность этого чувства проявляется в том, что оно направлено как и эгоизм на свое состояние, что в конечном итоге приводит к
ипохондрии, о чем я писал выше. В таком состоянии «достучаться» до разума практически невозможно. Поскольку человек закрывает себя эмоциональной броней «пробить» которую здравомыслием и логикой становится крайне тяжело.
⠀
И самое плохое, что происходит сегодня, так это то, что вот такое состояние холится и лелеется. О нем говорят, его обсуждают, ему уделяется очень много внимания. Тенденция наших дней направлена не на исправление ситуации в сторону «оздоровления», а на всяческое оправдание порокам, нежеланию и лени, т.е. той стороне человеческой сущности, которая стремится к животному началу и пребывает в тени инстинктов, не осветлённой
духовным развитием и светом разума.
⠀
О каком развитии общества можно сейчас говорить, когда мы докатились до того, что высказать свое мнение считается проявлением агрессии к другому человеку. Так как это приводит к психологическому дискомфорту даже от одной мысли, что придется испытать некое напряжение и изменить что-то в своей жизни. Попросту говоря, выйти из зоны комфорта. Вот к чему привело навязывание толерантности ко всему и вся.
Толерантность – терпимость и привыкание, возникающее от отсутствия сопротивления, убивает
волю, что в свою очередь разлагает характер и в итоге воспитывает раба. Мы просто на просто разучились даже общаться, не то чтобы понимать и тем более принимать чужую точку зрения. И никто не вспоминает, что человек должен быть ассертивным – способным не зависеть от внешних влияний и оценок, самостоятельно регулировать собственное поведение и отвечать за него. А это базовые психологические понятия и состояния, позволяющие НОРМАЛЬНО сосуществовать в обществе. Как в медицине, любое отклонение от нормы считается
патологией (болезнью), так можно с уверенностью утверждать, что современное общество глубоко болеет. Опасность заключается в том, что сейчас патологию навязывают как норму. А здоровые жизненные принципы теряют свою ценность, уничтожаются и в конечном счете здоровый человек в окружении больных, теряет перспективу роста и развития.
от Дмитрий Гак | Авг 26, 2020 | Педагогіка у спорті
В юношеском возрасте я хочу выделить две фазы: одна находится на границе с детством (ранняя юность), другая на границе со зрелостью (старший юношеский возраст).
Для первой фазы юности характерна подготовка к самостоятельной жизни, для второй — использование приобретённых знаний, умений и навыков, стремление к дальнейшему совершенствованию мастерства и нравственных качеств личности.
О ранней юности (старший школьник). Профессиональная ориентированность старших школьников во многом определяет особенности психического развития в этом возрасте. На направленность личности существенно влияют чёткий выбор профессии или наоборот, неопределённость, колебания, частая смена возможных областей будущей деятельности. Также, у старшего школьника отношение к профессии начинает влиять на отношение к учебной деятельности. Поэтому при проведении профессиональной ориентации с учащимися старших классов необходимо постоянно учитывать индивидуальные возможности ученика.
По данным ряда специальных исследований, к 15-17 годам юноши и девушки уже обладают достаточно определёнными стойкими особенностями темперамента, характера, способностей. Но в то же время эти особенности недостаточно сознаются самими старшеклассниками или неверно оцениваются. В связи с этим, для решения данной проблемы требуется специальная индивидуальная работа педагога с учащимися.
Старший школьный возраст — это возраст интенсивного формирования мировоззрения. В данный период резко возрастает интерес к теоретическим знаниям, желание обобщить отдельные факты, установить общие принципы и закономерности. Интенсивно развивается самосознание, резко возрастает стремление к самостоятельности всех оценок. Обращаю внимание на то, что оценки и самооценки старшего школьника далеко не всегда адекватны. Нельзя в общем виде говорить о том, какие неадекватные самооценки более опасны – завышенные или заниженные. Это может быть правильно определено только с учётом общей характеристики личности. Также в этом возрасте наблюдается значительный рост социальной активности, то есть старшеклассники стремятся к общественно полезному труду, к все более широкому включению в общественную жизнь, в расширении сферы общения. Что касается особенностей взаимоотношений старшеклассников и учителей, старшеклассники выделяют такие качества учителя, как справедливость, понимание, отзывчивость.
Существуют три важных условия, которые имеют решающее значение:
1. Педагогическое воздействие в этот возрастной период будет тем эффективнее, чем в большей мере воспитание будет перерастать в самовоспитание.
2. Формирование активной жизненной позиции, развитие всех сторон личности человека, воспитание нравственных качеств возможно в процессе активной собственной деятельности и разностороннего общения.
3. Обучение и воспитание в юношеском возрасте должно осуществляться с учётом сохраняющихся элементов детства, но опираться и ориентироваться следует на развивающуюся взрослость, «педагогика должна ориентироваться не на вчерашний, а на завтрашний день детского развития «
от Дмитрий Гак | Авг 19, 2020 | Педагогіка у спорті
У подростка существует несколько путей формирования самоуважения и самосознания. Один из них – развитие своей личности по образу и подобию личности взрослого человека, так как именно взрослый в глазах ребёнка обладает самостоятельностью. Поэтому первое, к чему стремится ребёнок подросткового возраста – это показать себе и окружающим, что он уже не ребёнок, утвердить себя наравне со взрослыми.
Зная, что стремление получить статус взрослого закономерно для этого возраста и жизненно необходимо для полноценного психического развития подростка, тренер должен правильно понимать психологическую природу связанных с этим отрицательных поступков, не препятствовать проявлениям у детей взрослости, а направлять их в положительное русло.
Недостаточная уверенность в себе подростка заставляет его не только всеми средствами подчёркивать свою взрослость во внешнем плане, но и рождает повышенную чувствительность к ее недооценке. Это, в свою очередь, часто вызывает грубость и агрессивность по отношению к старшим, игнорирование советов и требований родителей и учителей и т.д.
Сопротивление воле взрослых – это один из путей, с помощью которого ребёнок достигает ощущения значительности своей личности, её способности противостоять окружению. Стремление к независимости у подростков внутренне связано с его большой зависимостью от личностных влияний окружающих. Поэтому подросток очень озабочен мнением о нём окружающих и активно ищет такую среду, в которых эти отношения показывали бы ему, что он взрослый, самостоятельный человек. Очень важно найти у каждого подростка лучшие стороны его личности, выявить его способности, и опираясь на них, всячески поддерживать у ребёнка веру в себя. В противном случае неизбежны большие трудности в воспитании.
По мере взросления у ребёнка формируются более чёткие, устойчивые и менее зависимые от непосредственного социального окружения представления о себе, поэтому отпадает необходимость все время «утверждать» свою личность. С ростом зрелости расширяются возможности совершать самостоятельные поступки и разрешаются основные противоречия подросткового возраста.
