СПОРТ і ДРУЖБА

СПОРТ і ДРУЖБА

Всім відомий вислів: «подібне притягує подібне». Щоб це спрацювало, необхідна одна ключова умова – умови в яких ця ситуація можлива. Через різноманітність життя, навіть за одних умов мають місце протиріччя, невідповідності, нерівність та інше. Це добре видно на прикладі колективів людей, особливо дитячих.
Дитячий колектив характерний однією чудовою властивістю (крім інших) – у ньому починають зароджуватися і розвиватися дружні відносини.
Що ж таке дружба? Аристотель розрізняв три види дружби:
 
  • дружбу, засновану на взаємній користі
  • дружбу, яка переслідує задоволення
  • дружбу, засновану на чеснотах
Перші два види дружби є нижчими, тут люди люблять не один одного, а лише ту користь чи задоволення, яке досягається у їхньому спілкуванні.
Проте, задля справедливості, слід зауважити, що не пройшовши перших двох видів дружби, навряд чи людина зможе спіткати третій. На це йде певна частина життя і часто досить велика.
Інша справа спорт, де всі явища прискорюються в кілька разів і прийшовши на тренування в п’ять років, можна в двадцять успішно закінчити спортивну кар’єру.
Спорт створює необхідні умови для розвитку дружби, але треба дітей з дитинства вчити розумітися на своєму оточенні. Почуття орієнтування необхідно розвивати з раннього віку. Для тренера важливо не тільки створити умови для розвитку дитини (спортсмена), а й уважно керувати і контролювати цей процес, всі ці невидимі нитки людських взаємин, особливо в молодшому віці. В іншому випадку, пускаючи все на самоплив, результатом буде все, що завгодно, але тільки не розвиток.
Критерієм, визначальним правильність розвитку дружніх взаємин у дитячому колективі, є позитивне ставлення і емоції, що відповідають цьому стану, на чужі успіхи. Тільки в таких умовах команда буде міцною та дружною. Якщо цього не спостерігається, варто задуматися про допущені помилки.
Дружба ніколи не повинна стояти на шляху до своєї мрії. Але в спорті нерідкі випадки, коли на одній чаші терезів виявляється дружба (і навіть дружба всередині команди), а на іншій – спортивний результат та реалізація себе як особистості в соціальному та духовному плані. Дитині особливо важко дається такий вибір через те, що, з одного боку, у неї є мрія, а з іншого – базова потреба у спілкуванні та соціалізації. Тут інтелект та мудрість тренера мають вирішальне значення.
Як я писав на самому початку, всі ми різні та ключові цінності у дитини повинні закладатися в ранньому віці у сім’ї. Якщо цього не зробити, то навіть талановитий спортсмен на певному етапі свого розвитку може зробити неправильний вибір, про який шкодуватиме все життя.
А у дорослому житті все набагато складніше.
Всі ми знаємо вирази типу, хочеш стати успішним – спілкуйся з успішними людьми, хочеш бути багатим – спілкуйся з мільйонерами, хочеш бути чемпіоном – тренуйся поруч із чемпіонами тощо. Так от, у світі підробок (здаватися, а не бути), не завжди той, хто видає себе за мільйонера, успішного бізнесмена чи великого спортсмена, насправді ним є. І щоб це побачити і справді оточити себе справжніми професіоналами, вміння розбиратися в людях та фільтрувати своє оточення, потрібно розвивати із наймолодшого віку.
P.S. Незадоволеними залишилися наші вертикальні потреби. Життя звелося до збирання горизонтальних благ (М. Жванецький)

Процесс развития детского коллектива

Тема развития детского коллектива очень важна в педагогике. Основополагающей является характеристика коллектива, данная А.С Макаренко. Он сформулировал основные этапы и принципы его развития.

Так, в развитии коллектива выделяются три этапа. На первом этапе А. С. Макаренко считал, что нужно предъявлять к воспитанникам педагогические требования. Они должны быть ясные по содержанию, внушительные и решительные. На втором этапе, когда уже требования педагога поддерживаются определённой частью воспитанников, актив предъявляет требования к товарищам и самим себе. На третьей стадии развития – требования предъявляет коллектив, это возможно лишь при условии, что воспитанники будут сплочены в единой деятельности. В итоге, при предъявлении требований – главное создать нравственную атмосферу, когда каждый воспитанник предъявляет общественные требования к себе и соответственно им выбирает способы поведения.

Эффективность развития детского коллектива зависит от знаний принципов развития коллектива и закономерностей его развития. Воспитательное влияние на учеников должно быть не прямым, а осуществляться через коллектив. Воспитатель должен влиять на коллектив, не показывая свою педагогическую позицию напрямую. Важно, чтобы у каждого коллектива были свои традиции. Суть традиций в том, что они выражают отношение членов коллектива к своей организации, заботу о ней, чувство ответственности, а также стремление к сплочённости всех участников объединения. Укрепление традиций говорит о новом уровне в развитии коллектива. Основой создания, укрепления и развития коллектива учащихся является их совместный труд, направленный на достижение общих целей. Совместный труд развивает дисциплинированность, правильное отношение к труду, взаимопомощь, чувство коллективизма.

Результаты работы педагогов – новаторов показали, что коллектив достигает наиболее высоких результатов воспитания своих воспитанников в условиях, когда каждый член коллектива должен согласовывать свои личные желания с коллективом, потому что каждый по отношению к другому связан взаимными обязательствами и долгом.

Таким образом получается, что каждый постоянно соотносит свои действия с интересами коллектива. В итоге, при соблюдении принципов взаимной зависимости, уважения и ответственности,  вырабатывается правильное общественное мнение, что неоценимо важно.