от Дмитрий Гак | Сен 18, 2022 | Воспитание и развитие личности
Частина 3. Творення.
Щоб виховати творця, що приносить користь собі у житті та оточуючим, треба розпочати з першого правила. Не дозволяти дитині проводити багато часу вдома. Її треба привчати до соціального життя з дитинства. Прогулянки в колясці, ігри на дитячих майданчиках, дитячий садок, походи в гості та прийом гостей у себе тощо. Світ дитини не повинен обмежуватися стінами кімнати, він повинен бути набагато ширшим. Чим більше дитина перебуватиме вдома, тим більше вона замикатиметься в собі і житиме у своєму внутрішньому світі, у своїх ілюзіях, що не мають нічого спільного з реальним світом і навколишньою дійсністю.
Творення – це творчість зі знаком плюс і це теж треба правильно виховувати. Нагадаю, що дитина в ранньому віці виховується наслідуванням. Вгадайте, на кого вона дивиться насамперед і копіює не лише поведінку, а й звички? І якщо батьки кидають на життя досить похмуру тінь, ні про яке творення не може бути й мови. Тут знову доречно буде згадати Макаренка: «Творча праця абсолютно неможлива у тих людей, які до роботи підходять зі страхом, які бояться відчуття зусилля, бояться, так би мовити, трудового поту, які на кожному кроці тільки й роблять, що розмірковують, як би швидше позбутися роботи і почати щось інше. Це інше здається їм симпатичним, допоки вони за нього не взялися».
Чи багато батьків можуть показати дитині свої творчі успіхи? Привести до себе на роботу і показати результати свого творчого творення, тим самим показавши приклад і започаткувавши виховання цієї позитивної якості у дитини. На жаль, таких випадків не так багато і причина в основному, це людина, що збилася зі СВОГО шляху. Тому що свій шлях сповнений творчості і творення і це стосується абсолютно будь-якої праці, навіть шевця. Звідси випливає простий висновок. Насамперед, основні зусилля батькам треба докласти, щоб якнайшвидше знайти себе і свій шлях і почати бути творцем у житті. А формування цієї якості у дитини не змусить на себе довго чекати. А поки цього не сталося (у тих людей, хто шукає себе) треба вже сьогодні вчитися виявляти свій творчий потенціал у тій роботі, яка є зараз. Багато хто недооцінює важливість цього, мовляв, ось коли знайду свою справу, тоді творча енергія попре сама і все почне виходити само собою. Чи не почне. Потрібно вміти цю енергію переводити в практичне русло, на благо, інакше знака плюс не вийде. Для цього необхідно мати певні навички та вміння. Тому вчитися треба прямо зараз і в тій точці, де ви перебуваєте в даний момент.
Крім свого особистого прикладу (основного), існує потужний інструмент як для дітей, так і для дорослих для виховання цієї цінної якості та ім’я йому – спорт. В черговий раз прошу не плутати і розуміти різницю між спортом і цим способом життя та фізкультурою чи фітнесом, де стоять зовсім інші цілі та часто протилежні. На підтвердження своєї думки наведу висловлювання на цю тему найсильнішої людини планети (свого часу) – Юрія Власова. Великий спорт – одна з форм пізнання. Для самого спортсмена тренування – це процес нескінченного оновлення і перетворення та насамперед виховання почуттів. Пройшовши цю школу успішно, людина стає по-справжньому готова до життя та її випробувань, а значить вона стає творцем!
от Дмитрий Гак | Сен 10, 2022 | Воспитание и развитие личности
Частина 2. (Гра)
Скільки батьків організовують ігри для своїх дітей? А скільки цими іграми керують?
Адже гра має важливе значення в житті дитини. Яка дитина у грі, так вона і працюватиме. Тому виховання майбутнього діяча відбувається насамперед у грі. Макаренко писав: «Для того, щоб керувати грою дитини та виховувати її у грі, батьки повинні добре подумати над питанням про те, що таке гра і чим вона відрізняється від роботи. Якщо батьки не подумають над цим питанням, не розберуться в ньому як слід, вони не зможуть керувати дитиною і будуть губитися в кожному окремому випадку, швидше псувати дитину, ніж виховувати».
Слід знати, що гра проходить кілька стадій розвитку, й у кожної стадії потрібен особливий метод керівництва. Перша стадія – час кімнатної гри, час іграшки. Іграшки бувають наступних видів: іграшка готова (машинка), напівготова іграшка (розбірні моделі), іграшка-матеріал (пластилін). Друга стадія – це спільна гра з іншими дітьми (дитячий майданчик, дитячий садок). Третя стадія – спільна гра-діяльність групи, коли дитина частина колективу (школа, спортивна секція). На всіх трьох стадіях розвитку гри вплив батьків має велике значення. І розподіляється так – перша стадія перебуває під повним контролем і управлінням батьків, друга – від батьків потрібна, передусім, увага, оскільки контроль і управління починають ставати більш слабшими. На третій стадії керівництво грою не перебуває у руках батьків, воно передано шкільній чи спортивній організації, але в батьків залишаються великі можливості для правильного впливу на характер дитини.
Докладніше зупинимося на першій стадії. Завдання батьків такі: щоб дитина дійсно грала, складала, будувала, комбінувала; щоб не бігла від одного завдання до іншого, не закінчивши першого; щоб кожну іграшку дитина берегла, зберігала і правильно ставилася до неї. У іграшковому царстві завжди має бути повний порядок, повинно проводитися прибирання.
Треба вміти організувати та захопити грою свою дитину. Це дуже важливо, саме тут лежать витоки формування правильних бажань. Не менш важливим моментом на стадії розвитку дитини є допомога в реалізації цих бажань. Ще раз хочу наголосити, не дати готовий результат, а саме допомогти досягти його. Батьки тут виступають у ролі помічника, а не улагоджувача дитячих примх. Як я вже писав раніше у своїх статтях, бажання потрібно виховувати, особливо якщо ви хочете, щоб у дитини виникали правильні бажання. В іншому випадку, якщо ви цього не робитимете, то ви розриваєте зв’язок дитини з собою. Роблячи це постійно (не даючи їй те, що вона хоче і це не про іграшку), ви остаточно переконаєте свою дитину в непотрібності її бажань. Відбувається класичне знецінення людини (не формується повага і любов до себе, на корені знищується почуття власної гідності, не розвивається воля і багато чого відбувається «цікавого») і, зрештою, дитина, стаючи підлітком, повністю втрачає себе. До цього віку вона повністю розучується хотіти.
Другою небезпекою в цьому випадку є те, що така дитина (підліток), яка не навчилася «виконувати» свої бажання, виконуватиме чужі. І в умілих руках буде заручником такої несвободи тривалий час. І ще зовсім невідомо, чи виникнуть умови у подальшому житті, за яких станеться потрібний імпульс. Запобіжником, щоб уникнути трагедії, є справжня турбота про дитину, шляхом правильного виховання її в ранньому дитинстві та справжня турбота про її майбутнє.
P.S. У доросле життя дитина повинна увійти підготовленою і початок цієї підготовки – гра!
от Дмитрий Гак | Сен 3, 2022 | Воспитание и развитие личности, Педагогика в спорте, Только для думающих людей
Частина 1
Почати цю статтю хочу з цитати видатного письменника, педагога та вихователя Льва Толстого: «Хіба можна покращити життя, продовжуючи жити погано», що ідеально відображає саму суть виховання.
Все починається особисто з тебе. Необхідно не лише звернути пильну увагу батькам на себе та своє життя, а й вжити необхідних дій до покращення. Найперше і найважливіше завдання при правильному вихованні – це правильно організувати своє життя. Якщо батьки живуть насиченим цікавим життям, досягають успіху (це не про фінанси) і при цьому щасливі, вони гарантовано зробили половину роботи з виховання своєї дитини (дітей). Усвідомлюючи це чи ні, вони показують спосіб того життя, на яку рівнятиметься дитина в майбутньому і до якої прагнутиме на підсвідомому рівні.
Щоб хто не казав, виховується дитина лише одним способом – наслідуванням. Яскраво продемонстрував це один відомий вчений, коли у численній залі, заповненій дорослими людьми, попросив підняти вказівний палець вгору, а сам підняв великий, і за ним повторили майже всі. Не важливо, що ти кажеш, важливо, що ти робиш. Саме так і працює виховання. І погане у тому числі.
Ось, що писав з цього приводу сто років тому О.С. Макаренко: «Раніше, ніж ви почнете виховувати своїх дітей, перевірте вашу власну поведінку. Це найважливіша річ. Якщо вдома ви грубі або хвалькуваті або пиячите, а ще гірше, якщо ви ображаєте матір, вам уже не потрібно думати про виховання: ви вже виховуєте ваших дітей і виховуєте погано і ніякі найкращі поради та методи вам не допоможуть. Батьківська вимога до себе, батьківська повага до своєї сім’ї, батьківський контроль над кожним своїм кроком – перший і найголовніший метод виховання. Правильне виховання зовсім не вимагає, щоб батьки не зводили з дітей очей. Таке виховання може завдати лише шкоди. Ви повинні надати дитині необхідну свободу, щоб вона знаходилася не тільки під вашим особистим впливом, а під багатьма різноманітними впливами життя. Дітям необхідно вчасно допомогти, вчасно їх зупинити, направити. Таким чином, від вас вимагається лише постійний коректив до життя дитини, але зовсім не те, що називається водінням за руку. Взагалі потрібно прагнути до того, щоб у дітей якомога міцніше складалися гарні звички, а для цієї мети найбільш важливою є постійна вправа у правильному вчинку. Постійні ж міркування та розмови про правильну поведінку можуть зіпсувати будь-який хороший досвід.
Абсолютно схожа ситуація панує і в спорті (не фізкультурі та фітнесі), де потрібно виховати спортивний характер. Скільки не кажи своєму вихованцю, наприклад: не бійся, але якщо сам тренер боягуз і всією своєю поведінкою демонструє це, то спортсмен ніколи не сформує таку необхідну якість як сміливість. Щоб напрацювати цю якість, необхідно ставити спортсмена в такі умови, де він зміг би цю якість проявити. І робити це треба систематично, правильно та досить довгий час. А як це зробити, якщо сам боїшся? А раптом упаде, а раптом травма тощо. Можна зважитися на один, двічі. А далі потрібна системна робота над собою. І так за кожною спортивною якістю. А їх дуже багато. І не слід забувати, що весь цей процес перебуває під пильним наглядом юних спортсменів, як і дітей у сім’ях. Тут лежать витоки справжнього авторитету перед дітьми, про що мріють усі батьки, але не у всіх виходить.
⠀
Правильне виховання дитини треба організувати так, щоб особистість батька постійно вдосконалювалася загалом. А це вимагатиме вироблення в собі простої, але дуже базової якості, що забезпечує розвиток та ім’я йому – вимогливість до себе.
⠀
Вимогливість до себе – це найважча річ. Але саме з цього і починається процес удосконалення та самовдосконалення людини, перебудова самої себе, а значить і всього свого життя на краще.
от Дмитрий Гак | Авг 27, 2022 | Только для думающих людей
За останні три роки мною була написана велика кількість статей, де докладно розглядалися сучасні проблеми та помилки у вихованні
дітей (як у побутовому житті, так і у формуванні спортивного характеру). Теми публікацій бралися безпосередньо виходячи з особистих спостережень у процесі
тренувань. Заради справедливості слід зазначити, що моє бажання висвітлити проблеми, що не дозволяють досягти необхідних спортивних результатів, викликало (особливо спочатку) спалахи обурення, а іноді і агресивного неприйняття. Це добре ілюструється коментарями під моїми особливо популярними статтями, що набрали велику кількість лайків. Особисто мене цей факт зовсім не дивує, оскільки такому явищу є причина та пояснення, і мені добре відома його природа. Тішить той факт, що поряд з «кричущими» і незадоволеними (а це мала частина), були і є люди (більша частина), які розуміють і поділяють проблеми сучасних тенденцій
розвитку дітей. І це не «всезнаючі» мами, а шановні особистості, компетентні
професіонали, люди з великої літери та лідери своїх сфер діяльності, а також велика кількість людей, які думають. Більшості моїх улюблених критиків так і не вдалося зрозуміти, що мої справжні наміри були зовсім не в тому, щоб принизити, зганьбити або образити дбайливих батьків (хоча ще треба розібратися, що є справжня турбота про дитину). Адже більшість помилок допускається якраз через нерозуміння реалій. Своїми статтями я якраз і ставив завдання, дати інформацію для розуміння і я один із перших, хто зацікавлений, щоб ці помилки були виправлені, оскільки я тренер і моя робота сильно ускладнюється цими недоліками, тому що вони не дозволяють перспективним дітям повністю розкрити свій потенціал та реалізувати його в необхідному обсязі.
⠀
Я сміливо та відкрито вказав на неприємні моменти, позначив проблематику та виявив відхилення «від норми». Один із небагатьох виставив ці питання на публічний огляд. Хто хотів, ті осмислили та прийняли цю інформацію, ті ж, хто відкинув, на жаль, продовжать наступати на одні й ті самі граблі, доки не усвідомлять потреби у
змінах.
⠀
І ось, як мені здається, настав час дати інформацію іншого роду, а саме, що робити у
вихованні дітей в умовах сім’ї, щоб потім легше було «інтегрувати» їх у соціальні групи (дитячі садки, спортивні
секції, школи тощо). Ця інформація буде надана у найзагальнішому вигляді (так би мовити, основні орієнтири), яка допоможе зацікавленим батькам у вихованні необхідних якостей та дозволить реалізувати природний потенціал дитини у обраній сфері діяльності.
⠀
Я повністю за справжній розвиток дитини. Але багато хто досі не розуміє, що справжній розвиток і навчання, це далеко не те, що вони собі уявляють. Саме тому я анонсую нову рубрику під назвою «Основи правильного виховання», де я спробую дати це розуміння.⠀
⠀
Від себе додам: формування особистості, розкриття творчого
потенціалу, реалізація спортивних здібностей, творення на благо суспільства – ось основні, але далеко не єдині завдання, які я та наш клуб ставить під час роботи з дітьми.
⠀
от Дмитрий Гак | Авг 17, 2022 | Только для думающих людей
Ця проблема (а це проблема) має дві складові:
⠀
Перша, проекція на дитину своїх очікувань, що виникають внаслідок власних нереалізованих
бажань та нездійсненних мрій. Приклад: тато, колишній
спортсмен (не зовсім вдалий), спить і бачить свого сина заслуженим майстром спорту, хоча у сина не виявляється жодних якостей, які мають бути присутніми для досягнення цих амбітних цілей.
⠀
Друга, що плавно випливає з першої – грубе втручання у Божественні задуми. Кожній людині при народженні дається свій унікальний життєвий шлях, своє призначення і часто воно не збігається з уявленнями
батьків.
⠀
А зараз плавно повертаємось з небес на землю і уважно дивимося до чого це все приводить. Як завжди наводжу лише перевірені факти та конкретні приклади (ніякої води).
⠀
Статистика наступна: приблизно в 90% випадків амбітність батьків по відношенню до своїх дітей провальна за своєю природою. Чи то бажання бачити свою дитину успішним спортсменом, зіркою цирку, чи генієм іншої сфери діяльності. Проблема ця має своє коріння і свою природу, але це не тема сьогоднішнього посту. Можу лише «закинути» думку, що всі проблеми родом із дитинства. Провальність забезпечується ще й технічними моментами. Зазвичай такі амбітні батьки бажають щоб минулі нездійсненні мрії реалізувала їхня дитина та тренер, але самі в цьому участі брати не бажають, а якщо й бажають, то відбувається це тим самим методом грубого втручання в процес, на кшталт «я краще знаю, як повинно бути». Тобто власноруч добивають і без того мертвонароджену ідею. З подібним явищем особисто я стикався неодноразово. У фінальній розмові з таким спортсменом/спортсменкою, з’ясовується, що спорт – це не їхній шлях і навіть не їхній вибір, а просто страх перед батьком (зазвичай одним, за згодою та підтримкою другого) та його амбітними планами на життя і долю дитини. А справжнє призначення людини лежить далеко поза межами спортзалу.
⠀
У плані спорту, у мене виникає глибоке занепокоєння від маніакальної впевненості таких амбітних батьків у спортивній талановитості їхньої дитини, приписуючи їм неіснуючі
якості. Коли заявляють, що він дуже здібний та талановитий, а насправді все закінчується повною нездатністю стрибнути вгору та одночасно махнути туди ж руками. Простими словами, повна розбовтаність та неузгодженість рухів (розкоординація). А вишнею на торт можу представити вашій увазі недавній випадок, коли до нас привели гіпереластичного підлітка, підготовленого фізично в іншому
виді спорту (спеціально не називатиму спорт, бо справа не в спорті, а неадекватній оцінці дорослих) з амбіціями стати зіркою в акробатиці. Так от цей хлопець не зміг нахилитися вперед і дістати руками свої шкарпетки (складка ноги разом), що характерно для дорослої людини, яка ніколи спортом не займалася (і то не завжди, впевнений знайдуться винятки), але ніяк не для гіпереластичного юнака. За
шпагат я навіть розповідати не буду. А після 30 звичайних присідань, він мало не знепритомнів, чим викликав у тренера чергове збентеження і завдання стало нетривіальним, щоб він фізично дожив до кінця тренування (я це цілком серйозно пишу, оскільки тренер злякався не на жарт).
⠀
Моя порада дуже проста. Перше і найважливіше у
вихованні дитини, з ранніх років спробувати виявити її природні нахили і далі їх розвивати, тим самим формуючи та зміцнюючи у дитини її власні
амбіції, але вже на її шляху. Для цього потрібно лише подивитися на дитину, як на майбутню особистість зі своєю свободою волі і правом вибору, а не як на свою довічну власність у вигляді зручної біологічної іграшки.
